Рожкова: Коломойський оскаржує в суді націоналізацію Приватбанку

22.06.2017, 17:00

Finbalance давно й неодноразово пропонував заступниці глави НБУ Катерині Рожковій надати нам інтерв’ю. Зрештою вона погодилася. Навряд чи випадково, що це відбулося на фоні активного інформаційного протистояння держави з екс-власниками Приватбанку і наближення дедлайну (01 липня) для реструктуризації кредитів, наданих банком для колишніх власників та пов’язаних з ними структур.

Перша частина інтерв’ю К. Рожкової для редактора порталу Finbalance Василя Пасочніка присвячена, передусім, «інсайдерській» проблемі Приватбанку.

Але вдалося отримати відповідь і на частину інших чутливих питань. У т.ч. щодо зв’язків К. Рожкової з Платинум Банком, розслідування НАБУ по рефінансуванню банків, продажу «дочок» росдержбанків, докапіталізації Ощадбанку і Укрексімбанку тощо. Про це – в другій частині інтерв’ю, яка буде опублікована вже невдовзі (див. тут).

Аудит та інсайдерські кредити

Finbalance: Чому досі офіційно не оприлюднена звітність Приватбанку за 2016 рік та аудиторський висновок «Ернст енд Янг» (EY)?

К. Рожкова: Звіт буде опублікований до 1 липня. Згідно з вимогами закону, це мало відбутися ще до кінця квітня, але EY почала аудит тільки в лютому. І банк, і аудитор зверталися з тим, щоб подовжити термін. Далі – і це звична практика – коли звіт готовий, його обговорює менеджмент та спостережна рада, ще вносяться корективи.

Публікація звіту буде водночас з визначенням фінальної суми докапіталізації Приватбанку. Адекватність регулятивного капіталу найбільших банківна кінець року має бути не менше 7% і не менше 10% - на кінець 2018 року. Тому ми з Мінфіном обговорюємо: чи відразу виходити на 10%, чи поки достатньо 7%.

Ви можете офіційно підтвердити або спростувати інформацію, що Приватбанк буде докапіталізований на 38,5 млрд грн?

Я могла б підтвердити цю суму після публікації річного звіту та відповідного рішення Кабміну.

У пресі від різних джерел ще фігурувала сума 50 млрд грн, а то й 57 млрд грн.

Про такі параметри говорити передчасно. Поки не можу вдаватися в деталі.

Одна з основних інтриг для ринку – чи підтвердить EY оцінку НБУ, що 97-100% корпоративних кредитів Приватбанк видав колишнім пов’язаним особам. За даними одного звіту EY, підтвердження є, а в іншому звіті (до річної звітності Приватбанку) EY уникає оцінки. Як так?

Компанія EY предметно не вивчала проблематику інсайдерських кредитів у рамках підготовки висновку до звітності банку за 2016 рік за міжнародними стандартами фінзвітності. Тому природно, що аудитори в цьому випадку не могли ні підтвердити, ні спростувати ті чи інші оцінки. Завданням EY було, насамперед, підтвердження звітності на 01.01.2017, коли власником банку і, по суті, новим інсайдером, вже стала держава.

Підтвердження чи непідтвердження інсайдерського характеру кредитів, які «Приват» видав колишнім пов’язаним особам, – це питання, передусім, forensic audit (по суті, судового аудиту), який вже відбувається (його проводить Kroll і AlixPartners, - Finbalance). І ми з певною періодичністю з дозволу юристів та в допустимих обсягах будемо цю інформацію оприлюднювати.

Звітність Приватбанку, яку й підтверджує EY, до моменту націоналізації (19 грудня) готував колишній менеджмент Приватбанку, який фактично ігнорував вимоги НБУ по відображенню кредитів пов’язаних осіб, посилаючись на більш м’які міжнародні стандарти фінзвітності. Стару ж звітність не можна зараз швидко переписати.

Основні наші дискусії з екс-топ-менеджерами Приватбанку точилися довкола того, що після того, як НБУ змінив методику оцінки кредитних ризиків, банк мав уцінити кредитний портфель та нарахувати дуже великий обсяг дорезервування, і тому банк не мав капіталу. Це ключове, що мали підтвердити аудитори EY. І вони це підтвердили.

Суть проблеми в чому? У багатьох банків є забагато інсайдерських кредитів. Вони мають трирічні програми погашення цих позик та приведення портфелю у відповідність до нормативів. Якщо ці кредити адекватно забезпечені, обслуговуються за ринковими ставками, числяться на операційних компаніях, які ведуть активну роботу, тоді для позичальників не проблема перекредитуватися в іншому банку чи за певний час погасити боргові зобов’язання.

Що маємо у Приватбанку? Реструктуризація кредитного портфелю – яка була проведена восени на розсуд екс-власників і про яку пан Коломойський писав, що це нібито за моїм (Рожкової) керівництвом – включала конвертацію в основному валютних кредитів у гривневі під неринкову ставку 10,5% з погашенняму 2024-2025 роках (причому погашення – переважно в кінці терміну). Адекватного забезпечення під кредити немає. Позики – здебільшого на компаніях-«пустишках». Це корінь проблеми. Беззаставне кредитування позичальників, які не мають джерел погашення кредитів зрештою стало причиною дефіциту капіталу в банку, визнання його неплатоспроможним та націоналізації.

До речі, такий штрих. Навіть структура кредитного портфелю Приватбанку свідчить що він фінансував галузі, де мають бізнес-інтереси екс-власники: нафтоторгівля, феросплави, сільське господарство, курортний бізнес тощо.

Якщо інсайдерські оцінки НБУ коректні, то за Вашими висновками, куди екс-власники Приватбанку та пов’язані з ними структури вкладали депозити населення? В які саме активи в Україні чи й за кордоном?

Бурхливий розвиток Приватбанку і зростання його кредитного портфелю почалися десь з 2007-2008 року. Спочатку кошти вкладалися в активив Україні. Всі ми ці бізнеси добре знаємо. Також купували нові бізнеси, в які група «Приват» входила як учасник, і вони теж потребували кредитування. Крім того, не секрет, що колишні акціонери банку мають багато бізнесів у різних країнах світу, мають маєтки, яхти, літаки і т.д. Вони теж купувалися за депозити українців, які були виведені через кіпрську філію Приватбанку. Все це, можливо, і працювало б, але до банку було ставлення не як до банку, а як до інструменту. Звідси й проблеми.

А можна конкретніше, за оцінками НБУ, які саме активи закордоном купувалися фактично за рахунок депозитів населення?

На ці питання чітко має відповісти forensic.

Водночас ми розуміємо, що були дві хвилі девальвації (2008-2009 та 2014-2016), а оскільки основна сума кредитів була номінована в іноземній валюті, то по частині випадків фактичного виведення коштів могло й не бути: просто кредитний портфель «розпух» внаслідок девальвації. І якщо ти брав позики при курсі 5, а треба віддавати по 25, то, безумовно, це проблема: бізнес так швидко не зростає.

Forensiс дасть відповідь – яка частина коштів була виведена в бізнеси, а яка була спрямована на обслуговування існуючого портфелю, тому що треба було робити вигляд, що воно начебто все працює (тобто потрібно було надавати нові кредити, щоб гасити старі, платити відсотки). Це все розросталося кумулятивно весь час.

Чи є конкретні активи екс-власників Приватбанку в Україні, які на думку НБУ, з огляду на ланцюжок руху коштів, мали б бути внесені як забезпечення під кредитний портфель? «Укрнафта», «Укртатнафта», мережі АЗС, феросплавні заводи, «1+1»? Хоча, зокрема, з ринкової точки зору (а не політичної), «1+1» - це актив, мабуть, з від’ємною вартістю…

Так, «1+1» - це швидше зобов’язання, ніж актив… Взагалі логічно, коли заставою по кредиту виступають активи підприємства, яке й бере кредити, а джерелом обслуговування позики є грошові потоки від цього бізнесу. Тоді це нормально і прозоро. На таких умовах будь-який інший банк міг перекредитувати кредити колишніх власників Приватбанку. Але ж ми бачили зовсім іншу картину – купу підприємств, які не мають ніякої звітності, ніякої застави, ніяких грошових потоків.

З огляду в т.ч. на девальвацію, анексію Криму, війну на Донбасі, виникає питання «цінової спроможності» цих активів покрити боргові зобов’язання перед банком. Як бути, якщо при 150 млрд грн інсайдерських кредитів (за оцінками НБУ) вартість потенційної застави виявиться, умовно, максимум 70-80 млрд грн? Як покрити різницю? Хто має це зробити?

Наразі я не готова озвучити оцінку, скільки можуть коштувати активи групи, яка належить колишнім власникам Приватбанку (це вже не група «Приват» - якась інша група, напевно). Але ми даємо собі звіт у тому, що ціна активів може бути нижчою, ніж сума, на яку держава докапіталізувала сьогодні банк. А це 116 млрд грн плюс буде ще. Можливо, вартість цих активів нижча. Разом з тим, вартість активів змінюється в часі, оскільки ринки волатильні.

Для цього й потрібний був план реструктуризації, оскільки ми розуміємо, що такий великий обсяг кредитів повернути разово неможливо, тому що це вб’є бізнес.Ми повинні були оцінити спроможність компаній генерувати кошти, обслуговувати та погашати кредити, лишаючи щось собі на розвиток.

Потрібна реструктуризація на 5 років? Гаразд. На 10 років? Теж варіант. Але графік виплат має бути економічно обґрунтованим і не передбачати збитків для банку.

Що робити далі, якщо виявиться, що не все можна повернути? Як визначити, хто має за це відповісти?

Сьогодні Rothschild&Co (очолює консорціум, який має вести переговори з екс-власниками Приватбанку щодо реструктуризації, - Finbalance) працює з боку банку – це його завдання оцінити. У нас працює forensic, щоб виявити, де збитки, а де просто намальовані махінації. І після цього слід визначитися.

Переговори про реструктуризацію ведуться?

Компанія Rothschild&Co, яка була найнята, повинна надати план, що необхідно робити. Хоча 1 липня наближається, і вже потрібно, щоб було щось зроблено до цієї дати. Тому ми з Мінфіном та спостережною радою банку – в нас тут немає розбіжності в поглядах – чекаємо цей звіт, він буде представлений найближчим часом і тоді будемо обговорювати.

Звіт про що? Як вони планують вести переговори? Чи про якісь проміжні результати? Але ж 1 липня вже на носі.

Вони повинні надати план, як вони бачать процес, попередні висновки та бачення того, чи може це бути реалізовано. Звичайно, вони зовсім недавно були найняті, виграли тендер, і я не думаю, що вдалося зробити дуже багато. Справді мало часу пройшло.

Тобто ситуація складається таким чином, що дедлайн буде посунутий?

Ні. У нас в Меморандумі з МВФ зафіксовано, що 1 липня. Дедлайн не може бути посунутий ніяким чином. Але ми можемо розглянути план подальшої роботи і його схвалити або скоригувати. Поки, наскільки мені відомо, ніяких пропозицій по реструктуризації не надходило.

Але зважайте, що Rothschild&Co – це компанія, яку найняв банк, і ми як регулятор не можемо втручатися, у нас конфлікт інтересів. Ми можемо лише отримати результат і висловити свою думку. Тому не можу глибоко висвітлити процес.

За Вашою інформацією, між консорціумом та екс-власниками був прямий контакт? Не на рівні надсилання листів, а пряма комунікація?

Не готова коментувати.

Які взагалі стимули в екс-власників Приватбанку брати участь у переговорах (з огляду, зокрема, на заяву міністра фінансів, що екс-акціонери не брали на себе таких юридичних зобов’язань?)?

Єдина мотивація, яка є, на мою думку, - безпрецедентність факту. Ми говоримо про 116 млрд грн плюс ще скількись збитків для держави. Я не можу собі уявити, аби ця історія просто зникла через якийсь час і всі забули, що держава докапіталізувала банк, який не мав капіталу, фактично повернувши 150 млрд коштів вкладників. Категорично не можу собі це уявити.

Це не питання НБУ проти Коломойського, не Гонтарева чи Рожкова проти когось ще. Є держава, яка понесла збитки, тоді як відповідні кошти можна було спрямувати на освіту, медицину, інфраструктуру тощо. Замість цього ми рятували банк, забезпечували фінансову стабільність. Ця історія не може бути забута. Тому якщо реструктуризація не відбудеться, то план повернення коштів все одно має відбутися. Значить воно буде відбуватися іншим чином – через судові процеси. Інакше неможливо.

Обслуговування кредитів у портфелі Приватбанку. Яка динаміка була до націоналізації, яка – в перші місяці після націоналізації? Що відбувається зараз?

У кінці грудня – в січні портфель ще обслуговувався. Сплачувалися відсотки, без погашень, оскільки кредити були на дуже довгий термін реструктуризовані.

З лютого в нас почав гірше обслуговуватися фінансовий лізинг. І на сьогодні маємо прострочку по сплаті відсотків десь близько 40%. А прострочка – це ознаки дефолту. З вересня клієнти повинні почати гасити «тіло», невеликим частинами, але все-таки. Зважаючи на те, що є прострочка по відсоткам, думаю, що буде проблематично почати гасити тіло.

По решті портфеля – там теж є прострочка. За останній період (травень) – лише близько 10% необхідних платежів було здійснено.

До речі, коли відбувалася реструктуризація кредитного портфелю, то надавалися нові кредити, обсяг яких перевищував обсяг старих боргів, оскільки передбачалося надання коштів, щоб гасити відсотки… Після націоналізації ми ці кредитні лінії закрили, тому що не можемо кредитувати на погашення відсотків. Це ненормально.

Яку частку в процентних доходах Приватбанку наразі складають процентні доходи від кредитного портфелю, який НБУ пов’язує з екс-власниками банку? На сьогодні основа процентних доходів – це купонні платежі держави по держоблігаціям, які були внесені в капітал під час націоналізації?

Абсолютно правильно. Частки приблизно однакові, проте є важливий момент. Приватбанк продовжує нараховувати відсотки на балансі по проблемним кредитам. Тобто процентні доходи декларуються, а по факту їх немає. Реально отриманий дохід – це дохід від купону по держоблігаціям, і процентні платежі населення і МСБ. Цей портфель невеликий порівняно з масштабами банку (балансова вартість біля 30 млрд), але він працює.

Враховуючи динаміку обслуговування кредитного портфелю Приватбанку, який обсяг держоблігацій може бути монетизований ще до кінця року?

Банк має досить ліквідності, щоб працювати. В нього є непоганий комісійний бізнес, де він отримує реальні грошові потоки. Банк відновив кредитувати населення, малий і середній бізнес. Це дає додатковий грошовий потік. Ми вимагаємо від банку ревізії мережі на предмет ефективності, ревізії всіх витрат для їх скорочення та уникнення монетизації цінних паперів.

А все-таки який песимістичний сценарій до кінця року?

До кінця року взагалі не бачу необхідності монетизації. Ми розраховуємо уникнути цього, інакше будемо наполягати на тому, щоб грошові потоки, які йдуть за межі банку, були максимально скорочені.

Відповідальність екс-власників Приватбанку та інвесторів

Чи готові міжнародні партнери України надавати конкретну підтримку для вирішення питання інсайдерських кредитів у портфелі Приватбанку – можливо, із залученням правоохоронних органів інших країн?

У процесі націоналізації Приватбанку було багато заяв від наших іноземних партнерів. G-7, МВФ, Світовий банк, ЄБРР – всі сказали, що без цього подальший розвиток банківської системи, яка повинна бути рушієм економіки, був би неможливий. Це був такий нарост, який постійно заважав. І колись воно все одно впало б. І тоді було б ще гірше. Якщо ми подивимося на ці слова, то ми розуміємо, що підтримка партнерів є. Це також мотивація. Вони стежать, що відбувається.

Міжнародні партнери часто з різних приводів висловлюють «глибоку стурбованість і занепокоєння», але не завжди слова супроводжуються конкретними діями.

Щоб були підстави для відповідних дій за кордоном, ми повинні щось зробити в Україні. Підтримувати можна якусь дію. Для цього дію треба вчинити. Тому першим кроком є кримінальне провадження щодо екс-топ-менеджерів банку з приводу фактів, які стали відомі правоохоронцям з точки зору зловживань, виведення коштів. Знову ж таки – у нас є forensic, який має дати відповіді, хто, коли, кому і скільки цих грошей вивів. Треба мати такі докази, які можуть бути використані в суді. І тоді це вже можна буде просувати і на міжнародній арені.

У судових матеріалах по кримінальним провадженням екс-топ-менеджери Приватбанку згадуються, а от екс-власники – ні, хоча йдеться в т.ч. про кредити пов’язаним особам. Чому так?

Під час збору доказів слідство може бути розширене й інші особи можуть бути долучені до цієї справи як такі, що спричинили це все. Тому це не кінець. Це початок.

Судові рішення, які вже були прийняті в Україні по Суркісам, А-Банку по bail-in (хоча зрозуміло, що будуть апеляції, касації і т.д.). Наскільки вони негативно позначаться на судових перспективах держави в Лондоні в спорах з держателями євробондів?

Так, у міжнародних судах будуть звертати увагу на рішення українських судів. При тому , що вже прийняті рішення, як мінімум, дивують, оскільки закон чітко визначає, що при націоналізації системного банку всі відповідні зобов’язання повинні бути конвертовані в капітал.

Водночас слід розрізняти інструменти – інвестиції та просто депозит фізособи чи поточний рахунок юрособи, яка обслуговується в банку. Інвестор завжди несе підвищений ризик.

Одна річ, коли ти прийшов на обслуговування в банк і сталася націоналізація. Інша історія – коли ти абсолютно свідомо, оцінюючи ризики, інвестуєш (про субординований борг взагалі немає що говорити).

Інвесторам, як мені здається, треба судитися не з нами. Вони робили висновки на основі звітів PwC…

Тобто Ви пропонуєте держателям євробондів судитися з PwC?

Я просто не розумію, чому вони приходять до нас. Ви ж як інвестори взяли на себе цей ризик, він зіграв – ви програли. Слід це визнати. Ви могли вийти з цього ризику, ви могли продати папери, але ви цього не зробили, ви залишилися в цьому ризику. Свідомо абсолютно. Ви інвестували в цю країну за її законами, і за її законами ці кошти були спрямовані в капітал під час націоналізації.

Звичайно, що будь-які рішення, які будуть проти націоналізації, вони будуть ускладнювати процес.

А держава в тому ж суді в Лондоні зможе посилатися на подібний досвід інших країн?

Згадайте Кіпр.

«Стрижка» депозитів?

Так. Річ у тому, що аби врятувати систему, ти обираєш найменш болісний варіант. Держава хотіла захиститинаселення, тому що це соціально сенситивний момент. Держава хотіла зберегти операційні підприємства, які є виробниками, які реально працюють. Жодне підприємство, яке випускає реальну продукцію чи надає послуги, - не постраждало. Рештою ми були змушені пожертвувати.

Але знову ж таки, про Приватбанк говорили два роки. Був прийнятий закон. Я ніколи не повірю, що портфельний інвестор, який здійснює свої інвестиції, має купу консультантів, не бачив цього і не знав цього.

Який обсяг єврооблігацій Приватбанку контролюють екс-власники фінустанови (на додаток до субординованих на 70 млн дол)?

За нашою інформацією, в них дійсно ще є. Конкретну суму не готова озвучити.

Наскільки Президент задіяний у вирішенні питання Приватбанку?

Настільки, наскільки це стосується фінансової, макроекономічної стабільності, боротьби з корупцією. Ми розуміємо, що проблема Приватбанку не була б можлива, якби в минулому кожний з органів належно робив свою роботу якісно.

У т.ч. НБУ.

НБУ в т.ч. І, наприклад, Антимонопольний комітет..

Безумовно, націоналізація не була б можлива, якби ми не мали повної підтримки уряду та глави держави. Вони долучилися, коли ми все їм показали та розказали. І ми пояснили, які ризики. І якщо це не націоналізація, а просто визнання неплатоспроможним, то як мінімум 90 млрд грн, які підлягали виплаті, одномоментно могли б вивалитися на ринок, при тому, що за три роки Фонд гарантування виплатив 87 млрд грн. Був ризик зупинки дуже великої кількості бізнесу (насамперед, малого), контрагенти не могли б між собою розраховуватися… І це вплинуло б не тільки на клієнтів Приватбанку.

Коломойський

Уже є два позови Ігоря Коломойського до держорганів. Один – щодо розірвання договору поруки по кредитам рефінансування. Чого стосується другий позов?

Цей позов – щодо оскарження визнання неплатоспроможним Приватбанку і націоналізації. У позовній заяві пан Коломойський писав про рейдерство з боку держави…

Ми говорили про Rothschild&Co. Як можна сподіватися на успіх в реструктуризації, якщо екс-власник банку, попри те, що є листи з його зобов’язаннями, йде в суд, подає позов про визнання протиправним рішення НБУ про визнання Приватбанку неплатоспроможним, відповідно, й рішення про націоналізацію, а також всіх порук?

У Законі про систему гарантування, де передбачено націоналізацію, є такий момент: попередній власник акцій банку немає права вимагати від інвестора (тобто держави в нашому випадку) відшкодування збитків, понесених у результаті придбання новим інвестором акцій банку, з підстав недійсності, скасування або визнання протиправними будь-яких рішень, правочинів або інших дій, прийнятих в процесі визнання банку неплатоспроможним.

Тобто по закону він немає права вимагати відшкодувань. Інше питання – наші суди. У нас судді дуже люблять одягати на себе мантію судді Конституційного Суду та трактувати закони. Отут є питання.

Разом з тим, є, принаймні, дві компанії, в яких простежується зв`язок з екс-власниками Приватбанку та які програли два судові спори з державою щодо bail-in, причому – в Госпсуді Дніпропетровської області.

Це шахова партія. Демонстрація з певною метою того, що, мовляв, ці програли, ті – виграли…

Якщо б держава в грудні не ухвалила рішення про націоналізацію – щоб було б? Скільки часу Приватбанку міг ще пропрацювати в тому форматі, в якому він працював?

Ніскільки. Можливо, день-два. На момент введення тимчасової адміністрації в банку була картотека на 1 млрд грн.

Пан Дубілет під час прес-конференції казав, що затримок платежів не було.

У них не було ліквідності. Вони впродовж дня накопичували ліквідність від клієнтів, які отримували вхідні платежі на свої рахунки в банку, а потім великим пакетом випускали дрібні платежі через СЕП. Це вже говорить, що в банку ліквідності не було. День-два – і все.

Я неодноразово чула від екс-топ-менеджерів банку, що «Ви будете змушені надати нам рефінансування, бо якщо не дасте, то все ляже», «Ви уявляєте, що буде»?Можливо, це був такий задум – довести ліквідність до мінімуму, а потім сказати, що НБУ не дає рефінансування, тому ми не можемо вам платити… Як сьогодні кажуть, що Рожкова винна в тому, що «Динамо» не виграє… Можливо, це був такий тонкий (чи примітивний) розрахунок.

Ви неодноразово спілкувалися з Ігорем Коломойським. Як описали б його як людину? У цьому ж контексті, В. Гонтарева публічно говорила, що один олігарх погрожував їй і погрожував Вам. Це був І. Коломойський чи інша людина?

Він дуже розумний. Це правда. Він тримає в голові дуже велику кількість інформації. Мене вразило, як він керує своїм бізнесом в цілому, тому що він фактично це робить сам. Так, у нього є люди, які йому допомагають, але він бере дуже активну участь в цьому. Все знає, пам’ятає.

Зрозуміло, що це людина талановита в своєму роді. Якщо б не націоналізація Приватбанку, а просто не торкатися теми бізнесу і банківської системи, я б сказала, що він цікавий співрозмовник. З цієї точки зору.

Разом з тим, я вважаю, що він людина, яка до кінця буде захищати власні інтереси. І не зважати ні на державні, ні на якісь інші інтереси. Це моя особиста думка.

Щодо погроз. З огляду на нашу роботу, я чула багато погроз від різних людей. Це були прямі особисті погрози під час зустрічей, у розмовах по телефону, погрози, передані через інших людей і т.д.

Щодо Ігоря Валерійовича можу сказати, що він надто розумний, аби напряму погрожувати, інша річ опосередковано натякати на неприємності, які можуть статися, використовуючи різні алегорії та порівняння про клітку з тигром, наприклад :)

Були й ремарки з приводу прослушки, що, мовляв, до нього потрапили записи, що варто одуматися, що не завжди ж будете в НБУ працювати…

Різне було.

P.S. Finbalance готовий опублікувати коментарі екс-власників та екс-топ-менеджерів Приватбанку. А ще краще - записати інтерв`ю.