20 грудня Госпсуд м. Києва в рамках справи №910/11027/18 відмовив Фонду гарантування в задоволенні позову до пов’язаних осіб банку “Укоопспілка” про стягнення 76,93 млн грн заподіяної шкоди. Серед відповідачів - колишні члени правління та наглядової ради банку.
У ході судового процесу ФГВФО наполягав на тому, що рішення відповідачів і супровідні правочини були направлені на виведення капіталу банку (нижче - цитата з судових матеріалів):
“Так, на виконання рішень було укладено угоди купівлі-продажу цінних паперів (облігації) за ціною в 319 млн грн., проте в ході ліквідаційної процедури встановлено їх вартість на рівні 3,00 грн. Угоди укладені без забезпечення. Такі угоди є збитковими, укладені в порушення Методичних рекомендацій НБУ та їх виконання призвело до неплатоспроможності банку. Емітенти цінних паперів є пов`язаними особами з Банком та відповідачами і є фіктивними підприємствами. Фіктивність Емітентів підтверджується неподанням визначеної законом звітності, та відсутністю інформації про їх активну діяльність. Пов`язаність підтверджується родинними зв`язками Голови Спостережної ради та керівника Емітента, а також місцезнаходженням у одній будівлі з Банком. Відповідачі діяли спільно з метою виведення коштів з банківської установи”.
У цьому контексті Госпсуд м. Києва зауважив у т.ч. таке (нижче - теж цитата з судового рішення):
“Строк погашення облігацій за договорами визначено 17.04.2019, тобто на даний момент твердження позивача про те, що за облігаціями не можна буде отримати грошові кошти є передчасним і необґрунтованим.
Визначена у оцінці вартість облігації у 3,00 грн. також документально не підтверджена. Оскільки, як зазначалось вище у Звіті - висновок є судженням незалежного оцінювача.
Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку Позивач визначає положення частин п`ятої та шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Проте, на час виконання посадових/службових обов`язків відповідачами щодо вказаних правочині і угод - у 2014 році вказана стаття мала іншу редакцію. Частини шостої не було, а частина п`ята мала таку редакцію: власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
А отже нова редакція статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки немає зворотної дії.
Що ж до тверджень Фонду про фіктивність Емітентів з якими укладалися договори купівлі-продажу облігацій, то слід вказати таке.
Фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона (стаття 205 Кримінального кодексу України).
При цьому встановлено, що ознаки фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності. Водночас у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про фіктивність Емітентів.
Дійти висновку про фіктивність підприємства в разі відсутності відповідного вироку в кримінальній справі неможливо.
Слід зазначити, що, незважаючи на те, що Фонд вказує на обізнаність про фіктивність підприємств, ним не було вчинено жодних дій щодо звернення до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення злочину передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.
Також, незважаючи на посилання позивача на економічну необґрунтованість укладення правочинів і порушення процедури укладення, Фонд не подав жодного доказу виявлення правочину нікчемним в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, подання вказаного позову з визначених позивачем мотивів є по суті передчасним і на даний момент необґрунтованим.
Враховуючи викладене, Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; вину осіб, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди, тощо.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.
Крім того, до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про шкоду завдану Банку.
У силу статей 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів вважаються погашеними у разі, якщо при завершенні ліквідаційної процедури вони лишилися незадоволеними в зв`язку з недостатністю майна.
Станом на дату розгляду справи ліквідаційна процедура в АБ «Укооспілка» триває, відбувається продаж активів банку та погашення вимог кредиторів.
За змістом 51 цього Закону України після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про те, що Банк вже зазнав матеріальної шкоди”.
За даними ФГВФО, на 01.12.2018 вкладникам банку “Укоопспілка” були виплачені компенсації на 52,7 млн грн (98,9% запланованих виплат).