Приватні компанії продадуть газ для населення за заниженими цінами, - законопроект

Все про економіку та фінанси

13 травня у Верховній Раді був зареєстрований законопроект №2832 (його автори – група нардепів з «Батьківщини», у т.ч. Ю. Тимошенко, С. Соболєв, Б. Тарасюк тощо), в якому передбачено, що український газ, видобутий приватними компаніями, в обсязі не менше 30% має направлятися на потреби населення за ціною, що встановлена для ПАТ «Укргазвидобування» - дочірньої структури «Нафтогазу» (тобто – за заниженими цінами, - ред.).

Якщо ж газ видобутий за договорами спільної діяльності, то в обсягі не менше 50%. А весь весь природний газ, що видобувається ПАТ «Укрнафта» (держава володіє 51% акцій компанії, близько 42% - у структур, пов’язаних з групою «Приват») та залишки газу, що був видобутий ПАТ «Укрнафта» в минулі періоди, який знаходиться у газових сховищах, в обсягах 100% спрямовується на потреби населення по ціні, що встановлена для ПАТ «Укргазвидобування».

Водночас встановлюється, що тимчасово, до 1 червня 2017 року весь газ вітчизняного видобутку (видобутий на підставі спецдозволів на користування надрами в межах території України, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони) викуповує держава для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, в особі суб’єкта, що уповноважений Кабміном на формування такого ресурсу, за закупівельними цінами, які для кожного суб`єкта господарювання - власника спецдозволу на користування нафтогазоносними надрами встановлюються нацкомісією, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, але не більше 100 доларів США.

Крім того, законопроектом запропоновано встановити рівні виробничо-технологічних втрат. «Так, наприклад, рівень втрат при надані послуг із централізованого опалення в країнах ЄС не перевищує 3%, в той час як в Україні такий показник сягає в окремих випадках 18-20%; рівень втрат при транспортуванні й розподілі електричної енергії в мережі в країнах ЄС не перевищує 7%, в той час як в Україні такі втрати враховані в структурі тарифів на рівні 10% для непобутових споживачів і 16,9% для побутових споживачів», - йдеться в пояснювальній записці.

Законопроектом встановлюються граничні рівні рентабельності – 10% (без інвестиційної складової) і виробничо-технологічних втрат від 2% до 7%, що закладаються у ціну/тариф на відповідну послугу, що надається населенню. Зокрема, виробничо-технологічні втрати:

- при транспортуванні й розподілі природного газу між споживачами згідно із прогнозним балансом надходження і розподілу природного газу в Україні на 2015 рік складають відповідно по 1,9%. Законопроектом пропонується встановити єдиний показник, що не може перевищувати 2%;
- газовидобувних підприємств при видобутку природного газу згідно із прогнозним балансом надходження і розподілу природного газу в Україні на 2015 рік складають 4,6%. Законопроектом пропонується встановити єдиний показник, що не може перевищувати 2%;
- у тепломережах при постачанні теплової енергії до споживачів згідно із фактичними даними за 2014 рік в середньому склали 12,8%. Законопроектом пропонується встановити єдиний показник, що не може перевищувати 7%;
- при виробництві електроенергії згідно із фактичними даними за 2014 рік: не теплових електростанціях – 8,5%; на атомних електростанціях – 5,7%; при транспортуванні електроенергії – 4,11% та при розподілі (постачанні) між споживачами в мережі – 12,0%. Законопроектом пропонується встановити єдиний показник, що не може перевищувати 7%.

Також документом пропонується підвищити публічність прийняття та затвердження відповідних цін/тарифів для населення шляхом «розміщення детальної інформації і розрахунків структури ціни/тарифів на офіційному веб-сайті нацкомісії, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також зобов’язати Кабмін офіційно оприлюднити перелік кінцевих власників (вигодонабувачів), що здійснюють видобування природного газу в Україні та перелік підприємств, що видобувають природний газ за угодами про спільну діяльність з оприлюдненням умов таких угод.

Змінами до закону про забезпечення комерційного обліку природного газу встановлюється, що до 1 жовтня 2015 року суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, встановлюють побутові лічильники газу 100 відсоткам споживачам природного газу за рахунок власних коштів із подальшою компенсацією цих витрат інвестиційною складовою в роздрібній ціні на природний газ.

Звернемо увагу, що частина з авторів законопроекту №2832 зареєструвала у Верховній Раді законопроект №2835, в якому передбачено встановлення нульової ставки рентної плати за видобутий газ, що реалізується для населення. А ще пропонується на обсяги природного газу, що постачається для населення, збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ встановити у розмірі 0 відсотків. Це «в сукупності з іншими заходами дасть змогу зменшити ціну на газ для населення», констатують нардепи в пояснювальній записці.

КОМЕНТАР FINBALANCE:

Нагадаємо кілька речей. 

Буквально вчора, в п’ятницю 15 травня, прем’єр А. Яценюк заявив у парламенті, що для того, аби зняти всі спекуляції з приводу обґрунтованості чи необґрунтованості підвищення комунальних тарифів, їх має перевірити «Велика четвірка» - найбільші аудиторські компанії світу. Звичайно, не обов`язково, що вони - істина в останній інстанції, але якщо підвердять оцінки уряду, з точки зору підвищення довіри до дій Кабміну це буде плюс. Крім того, кілька тижнів тому, Нафтогаз оприлюднював свою версію розрахунків, чому тарифи на газ та опалення були підняті, причому настільки суттєво (детальніше читайте тут).

При цьому 10 квітня під час виступу в парламенті глава Міненерго Володимир Демчишин розповідав, що загалом на рік населення в Україні споживає близько 21 млрд кубометрів газу: 14 млрд – безпосереднє споживання (йдеться про газові плити, котли тощо, - ред.), ще 6,8 млрд йде для теплокомуненерго, які забезпечують опалення, насамперед, багатоквартирних будинків.

Сумарно ж в Україні за рік видобувається близько 19,5 млрд кубометрів газу (2,5-3 млрд втрачено через російську анексію Криму та «націоналізацію» окупантами «Чорноморнафтогазу»). Із вказаного обсягу 1,5 млрд кубометрів газу припадає на напівдержавну «Укрнафту». За словами В. Демчишина, підприємство мало б віддавати видобуте блакитне паливо для потреб населення. Поки воно цього не робить. Але ситуація може змінитися завдяки нещодавнім змінам до «акціонерного» законодавства, які дозволять державі в найближчі місяці змінити менеджмент на підприємстві (зараз він лояльний до міноритарних акціонерів, пов’язаних з групою «Приват»). Також В. Демчишин розповів, що на потреби населення йде 12,8 млрд кубометрів газу, які видобуває «Укргазвидобування» (дочірня структура «Нафтогазу»), а близько 9 млрд доводиться «купувати ззовні». Тому, власне, і є прив’язка до імпортних цін.

Куди ж діваються ще біля 5,2 млрд кубометрів українського газу (19,5-1,5-12,8=5,2)?

Як розповідав нещодавно в ефірі телеканалу «112» глава Нафтогазу А. Коболєв, цей газ видобувають приватні компанії, які не хочуть продавати державі енергоресурс для соцпотреб за заниженими (неринковими) тарифами. А чинне законодавство дозволяє їм реалізовувати блакитне паливо для промислових підприємств, які готові більше платити.

За таких умов, здавалося б, найпростіше рішення – змусити приватні компанії продавати газ для держави (шляхом внесення відповідних змін до законодавства - що, власне, й пропонується в т.ч. у законопроекті №2832). Водночас якщо бізнесу це буде економічно невигідно робити (не покриватиметься, наприклад, собівартість видобутку), це призведе до скорочення видобутку, від чого економіка, громадяни та держава можуть зрештою програти.

Проте «Укргазвидобуванню» якимось чином же вдається виживати? Це справді так, однак підприємство постійно скаржиться, що ціна газу, за якою його змушують продавати газ для потреб населення, – занадто низька, не дозволяє йому розвиватися, збільшувати видобуток і т.д.

Питання, яку ціну вважати ринковою, яку – неринковою, вкрай неоднозначне. У кожного своє розуміння. Бізнес завжди намагається її завищити. А держава – занизити (принаймні, так мало б бути), щоб забезпечити якомога дешевший газ для населення. Вихід – сідати разом за стіл переговорів, щоб знайти взаємоприйнятне рішення на основі конкретних показників.

У будь-якому газовому ринку потрібно рухатися до усунення суттєвої різниці в цінах на газ для населення й промислових споживачів, їх врівноваження. Для чого це потрібно?

По-перше, щоб зменшити корупцію в цій сфері. Зокрема, щоб газ не «списувався», як для населення, а насправді йшов на потреби промисловості, завдяки чому чиновники і великий бізнес заробляли щорічно мільярди (якщо не десятки мільярдів).

По-друге, щоб скоротити дефіцит держбюджету, який виникав у минулі роки дотацій для «Нафтогазу». Оскільки він покривався, насамперед, за рахунок незабезпеченої емісії гривні (НБУ монетизовував держоблігації, які випускав уряд), заощадження населення на занижених тарифах насправді було досить умовним, оскільки ця ж таки емісія в 2014-2015 рр. стала ключовим чинником для надпотужної девальвації гривні (долар здорожчав в Україні утричі) та розкручування інфляції вже майже до 50%, які, по суті, з надлишком з’їли заощаджені громадянами кошти. Тобто хочеш не хочеш, а ринкову вартість сплатити все одно доведеться. Рано чи пізно. Вже не кажучи, що коли виникає фінансово-економічна криза, як зараз, доводиться фактично ще й переплачувати. Безкоштовний сир лише в мишоловці.

Ще один важливий епізод.

Непрозорість роботи того ж таки «Нафтогазу», як мінімум, в минулі роки дозволяла «слугам народу» й наближеним до них бізнесам висмоктувати соки з держпідприємства, продаючи йому, наприклад, товари й послуги за завищеними цінами. Що серед іншого мало наслідком заганяння НАКу в боргову кабалу (це ж стосується і держави в цілому). Більш ніж не виключено, що настільки різке зростання комунальних тарифів зумовлене в т.ч. намаганням закрити старі діри у фінансовому балансі.

Про це в уряді говорять дуже й дуже мало (щоб не сказати, що фактично взагалі не говорять), акцентуючись лише на потребі забезпечення ринкових тарифів, виконання відповідних вимог МВФ. А це лише знижує довіру до дій влади та посилює в людей відчуття несправедливості від того, що відбувається.

Щоб змінити ситуацію, потрібно не просто системно пояснювати про потребу переходу до ринкового тарифоутворення (ще раз – це об’єктивна необхідність), але й притягати до відповідальності конкретних людей, які розкрадали «Нафтогаз» і держбюджет.