Ощадбанк і Фонд гарантування готуються до вирішальної битви за активи "Дельта Банку"

21.07.2016, 21:00

21 червня Вищий адміністративний суд відкрив касаційне провадження за скаргою ліквідатора «Дельта Банку» на постанову Окружного адмінсуду м. Києва від 26.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адмінсуду від 26.05.2016 у справі №826/24298/15.

Як писав Finbalance, 26 січня Окружний адмінсуд м. Києва скасував рішення тимчасової адміністрації «Дельта Банку» про визнання нікчемними кількох угод фінустанови з Ощадбанком, укладених в грудні-2014 та лютому-2015, відповідно до яких «Дельта» передала держбанку в заставу активи на 2,04 млрд грн. по зобов’язанням по відкритим коррахункам.

Йшлося про іпотечний договір від 29.12.2014 (предмет застави – земельні ділянки в Київській та Волинській області; узгоджена їх вартість – 117,7 млн грн); договори застави майнових прав від 25.02.2015 (на 1,76 млрд грн); договір застави цінних паперів від 26.02.2015 (договірна вартість предмета застави – 160,9 млн грн).

Довідково. Фонд гарантування публічно звинувачував Ощадбанк в сумнівних операціях, що привели до виведення з «Дельта Банку» активів на 2 млрд грн. При цьому торік у квітні у Фонді констатували, що в "Дельта Банку" зависли кошти Ощадбанку на 3,3 млрд грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказував, що «предмет застави та іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця та заставодавця, а іпотекодавець та заставодавець мають право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки та застави у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою та договорами застави зобов`язання».

«Крім того, зі змісту аналізу статтей 1 Законів України "Про іпотеку" та "Про заставу", якими визначено поняття термінів "застава" та "іпотека" вбачається, що укладаючи договори іпотеки та/або застави іпотекодавець та заставодавець не приймав на себе зобов`язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". 

Аналіз викладеного свідчить про відсутність в договірних відносинах, що виникли між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "Дельта Банк" на підставі вище перелічених договорів ознак, які можуть бути підставою для визнання нікчемними правочинів відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів гарантування фізичних осіб"», - йшлося в постанові Окружного адмінсуду м. Києва від 26.01.2016.

Цей суд також визнав безпідставними посилання тимчасового адміністратора «Дельта Банку» на те, що відповідні угоди укладалися після віднесення «Дельти» до категорії проблемних суд, оскільки, зокрема, «позивач [Ощадбанк] не був обізнаний про наявність постанови правління Національного Банку України від 30.10.2014 року №692/БТ, оскільки остання становить банківську таємницю, доступ до якої позивач не має».

Рішення Вищого адмінсуду по цій справі може стати одним з ключових у протистоянні Ощадбанку та Фонду гарантування за активи «Дельта Банку». Хоча зрештою не факт, що воно гарантує остаточний тріумф одній зі сторін у цій «війні».

Річ у тому, що фронт судового протистояння значно ширший (причому, як писав Finbalance, Ощадбанк буває не тільки «зі щитом», але й «на щиті»), і він розширюється. Зокрема, 14 червня Господарський суд м. Києва порушив провадження у справі за позовом «Дельта Банку» до Ощадбанку про визнання недійсним договору застави майнових прав від 25.02.2015 року.

P.S. Окреме питання – боргові вимоги Ощадбанку до Миколи Лагуна. 12 березня Печерський райсуд м. Києва задовольнив позов держбанку щодо стягнення з мажоритарного акціонера «Дельта Банку» (як поручителя) заборгованості за договором №151210-Л2 від 15 грудня 2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 948 млн грн; заборгованість за договором №151210-Л1 від 15 грудня 2010 року про відкриття та ведення кореспондентського рахунку в сумі 111,8 млн дол та 12,45 млн євро. Тоді ж суд першої інстанції відмовив М. Лагуну в задоволенні зустрічного позову до Ощадбанку про визнання договору поруки недійсним. У кінці квітня Апеляційний суд м. Києва відкрив апеляційне провадження на рішення Печерського суду (за скаргою М. Лагуна).