12 червня Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов НБУ до Дельта Банку про звернення стягнення на предмет застави - облігації ДІУ серії С3 та В3 з погашенням у листопаді-грудні 2020 року на суму 924 млн грн - в рахунок сплати боргу Дельта Банку перед НБУ по рефінансуванню (за кредитним договором № 42 від 12.09.2014) на вказану суму.
НБУ вказував, що облігації ДІУ (випущені, до речі, під гарантії Кабміну) включені у ліквідаційну масу Дельта Банку для позачергового задоволення вимог Нацбанку.
Але суд наголосив, що порядок задоволення забезпечених заставою вимог НБУ має здійснюватись у порядку, визначеному спеціальним Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (зокрема, статтею 51), і застосування цього закону є пріоритетним щодо Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на який посилався позивач, обгрунтовуючи свої вимоги.
Суд погодився з доводами ліквідатора Дельта Банку, що в порушення ч. 6 ст. 51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" НБУ обрав спосіб реалізації предмета застави, який не передбачений спеціальним законом та не узгоджується з положеннями п. п. 2.2.2., 2.2.4. договору застави.
За даними НБУ, на середину березня борг Дельта Банку по рефінансуванню становив 8 млрд грн.
Про боргові вимоги НБУ до колишнього мажоритарного акціонера Дельта Банку - Миколи Лагуна - читайте тут.
Як писав Finbalance, в кінці березня Госпсуд м. Києва закрив провадження в справі за позовом НБУ до Дельта Банку про стягнення 513,2 млн грн, оскільки ліквідатор Дельта Банку перерахував для Нацбанку кошти, які були отримані після погашення “Укравтодором” облігацій, що надавалися Дельта Банком в заставу для НБУ по рефінансуванню.
У травні 2017 року Вищий госпсуд відмовився задовольнити касаційну скаргу НБУ на рішення судів нижчих інстанцій, якими Нацбанку було відмовлено в задоволенні позову до Фонду гарантування та ліквідатора Дельта Банку про зобов’язання перерахувати на рахунок Нацбанку кошти від погашення заставлених (під рефінансування) облігацій Харківського державного авіаційного виробничого підприємства, випущені під гарантії Кабміну, на 220,5 млн грн.
Тоді НБУ вказував, що кошти від погашення паперів, яке вже відбулося, мали бути використані для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Натомість ліквідатор Дельта Банку наголошував, що вимоги НБУ акцептовано та віднесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів, а на час розгляду справи відбувається погашення вимог третьої черги кредиторів. У свою чергу Фонд гарантування казав, що оскільки погашення обтяжених заставою цінних паперів відбулось під час здійснення процедури тимчасової адміністрації в банку, у Фонду відсутні правові підстави для перерахування Нацбанку отриманих коштів.
У грудні 2017 року Вищий госпсуд лишив без змін постанову Київського апеляційного госпсуду в справі №910/3117/17, якою на вимогу ТОВ "Правнича консалтингова група" було визнано недійсним договір застави майнових прав №06/ЗМП від 26.02.2014, який Дельта Банк уклав з НБУ в частині передання регулятору в заставу (під рефінансування) майнових прав за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27.12.2013, який уклали Дельта Банк та «Укрспирт». У лютому 2018 року Верховний Суд відмовився задовольнити заяву НБУ щодо перегляду рішення ВГСУ.
Як писав Finbalance, у лютому 2017 року Київський апеляційний госпсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу НБУ на рішення Госпсуду м. Києва від 14.11.2016, яким Нацбанку було відмовлено в задоволенні позову до Фонду гарантування “щодо зобов’язання вчинити дії”.
Згідно з судовими матеріалами, на думку НБУ, перерахування ліквідатором Дельта Банку 3,36 млрд грн для Фонду гарантування (у рамках часткового погашення заборгованості) було неправомірним, оскільки на відповідний період не була сформована ліквідаційна маса банку, через що, за оцінками НБУ, було порушено його права як кредитора. Нацбанк просив суд зобов’язати Фонд гарантування повернути для "Дельта Банку" вказані кошти для подальшого їх включення до ліквідаційної маси банку й задоволення вимог кредиторів у визначеній законом черговості.
НБУ вказував, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси ліквідатор банку зобов`язаний обліковувати на окремому аналітичному рахунку кошти, що надійшли від погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу НБУ та перерахувати такі кошти заставодержателю першочергово, що і не було виконано "Дельта Банком.
На той час НБУ заявляв про борги Дельта Банку на 9,34 млрд грн. Уся ця сума була акцептована Фондом гарантування.
Натомість Київський апеляційний госпсуд вказав, що НБУ не довів «в установленому законом порядку, в чому полягає в даному випадку порушення його прав».
«Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Національний банк України не є стороною у правовідносинах, за якими було здійснено перерахування коштів, які позивач просить повернути АТ "Дельта Банк", а саме: за договором цільової позики від 05.06.2015 р., укладеного між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд) та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позичальник), що також вказує на відсутність порушення його прав.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог», - йшлося в постанові суду апеляційної інстанції.
Контекст
За даними Фонду гарантування вкладів, на 01.04.2018 вкладникам Дельта Банку в межах гарантійної суми було виплачено 15,7 млрд грн (загалом відповідні виплати складуть 16,2 млрд грн).
ФГВФО наголошував, що великі вкладники Дельта Банку, вклади яких перевищують гарантовану суму відшкодування 200 тис грн, зможуть повернути свої гроші в загальному обсязі на 8,8 млрд грн лише в разі звільнення активів банку з-під застави низки забезпечених кредиторів.
ФГВФО визнав нікчемними правочини з продажу/відступлення прав вимоги за кредитам на 1,4 млрд грн; з погашення кредитів з порушенням чинного законодавства - 5,8 млрд грн; з незаконним перекредитуванням – 34 млн грн. Також нікчемними визнані правочини обтяження активів «Дельта Банку» заставою на користь окремих кредиторів з порушеннями чинного законодавства: ДІУ – 3,9 млрд грн; Ощадбанк – 2,04 млрд грн; банк “Авант” – 0,6 млрд грн; 5 окремих кредиторів – 4,5 млрд грн.
За оцінками Фонду, орієнтовна сума втрат кредиторів внаслідок доведення до банкрутства «Дельта Банку» за попередніми оцінками складе щонайменше 24,5 млрд грн. ФГВФО уточнював, що його незадоволені вимоги як кредитора третьої черги сягають 14,9 млрд грн.
Про спори Фонду гарантування за активи Дельта Банку з НБУ читайте тут, з Ощадбанком - тут, тут, тут, з Укрексімбанком - тут, з ДІУ - тут, з "Фокстрот" - тут, Cargill - тут і тут, з Укргазвидобуванням - тут. Про перипетії довкола депозиту "МТС" у Дельта Банку див. тут.
Коментарі М. Лагуна - тут, тут, тут і тут.
Про накладання судом арешту на майно М. Лагуна за клопотанням СБУ - тут. Про розслідування ГПУ та поліції щодо М. Лагуна і працівників НБУ тут, тут, тут, тут, тут. Про розслідування ГПУ щодо сумнівних операцій Омега Банку, який також був підконтрольний М. Лагуну, - тут.
Про оголошену правоохоронцями підозру для екс-глави ради директорів Дельта Банку Олені Поповій див. тут. Про кримінальне провадження щодо екс-першого глави ради директорів банку Віталія Масюри - тут.
Про взаємні претензії М. Лагуна та влади Білорусі - тут.
Про продаж Фондом гарантування мільярдного боргу корпорації "УкрАВТО" перед Дельта Банком для компанії, яка має опосередкований зв`язок з боржником, а також про виведення сотень автомобілів з-під застави банку читайте тут.
Про намагання ФГВФО продати іллічівські активи Дельта Банку на 4,5 млрд грн - тут, борги групи "АвтоКрАЗ" на 1,3 млрд грн - тут.
Про невдалі судові спори ліквідатора Дельта Банку з позичальниками читайте тут і тут.
Про дріблення депозитів у Дельта Банку див. тут.
Про конфлікт М. Лагуна та КУА "Практика" (вкладник Кредитпромбанку) - тут.