НБУ не зміг витягнути з Фонду гарантування 3,36 млрд грн "Дельта Банку"

02.12.2016, 09:00

14 листопада Госпсуд м. Києва відмовився задовольнити позов НБУ до Фонду гарантування, в якому НБУ просив суд зобов`язати Фонд повернути "Дельта Банку" неправомірно (на думку НБУ) отримані кошти на суму 3,36 млрд грн для подальшого їх включення до ліквідаційної маси банку та задоволення вимог кредиторів у визначеній законом черговості.

Як зауважується в рішенні суду, 28.10.2015 НБУ в межах ліквідаційної процедури звернувся до ліквідатора «Дельта Банку» із заявою про визнання його кредитором на загальну суму 9,34 млрд грн, посилаючись на низку кредитних угод. У свою чергу ліквідатор «Дельта Банку» акцептував вимоги Нацбанку в повному обсязі.

Згодом Нацбанку стало відомо, що "Дельта Банк" перерахував Фонду гарантування 3,36 млрд грн, не зважаючи на те, що під час здійснення цих операцій ліквідаційна маса ПАТ "Дельта Банк" не була сформована, що, на думку НБУ, є порушенням закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та прав позивача як кредитора цього банку.

Натомість суд вказав, що НБУ неправильно виклав фактичні обставини, з яких виник спір, «та на власний розсуд їх використав для обґрунтування позовних вимог» (цитата).

Суд зауважив, що 05.06.2015 під час тимчасової адміністрації між Фондом гарантування і "Дельта Банком" (як позичальником) був укладений договір цільової позики №32 на 11,95 млрд грн під 14% річних на виплату гарантованих сум вкладів вкладникам банку.

На думку суду, частину коштів із вказаної суми (114,8 млн грн) «Дельта Банк» правомірно повернув Фонду (ще під час тимчасової адміністрації).

Щодо решти суми (3,24 млрд грн), які «Дельта Банк» перерахував Фонду, то це було зроблено під час процедури ліквідації; відповідні кошти були направлені на погашення кредиторських вимог третьої черги (тобто вимог Фонду).

«Перерахування банком зазначених коштів було здійснено на підставі положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тому доводи позивача про задоволення кредиторських вимог поза межами процедури затвердження ліквідаційної маси є безпідставними.

Твердження позивача про те, що його акцептовані кредиторські вимоги на загальну суму 9 344 571 307,23 грн за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "Дельта Банк", які забезпечені договорами застави і які виникли внаслідок неналежного виконання банком своїх зобов`язань за цими кредитними договорами, мають задовольнятись у першу чергу за рахунок реалізованого заставного майна, суд приймає до уваги, але зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про реалізацію заставленого майна, також відсутні докази того, що уповноважена особа банку здійснила перерахування грошових коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб саме за рахунок коштів від продажу реалізованого заставного майна.

У той же час, необхідно зазначити, що порядок задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись у порядку, визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (зокрема, ст. 51 цього Закону), і застосування цього Закону є прерогативним по відношенню до Закону України «Про заставу», на який посилався представник НБУ.

На підставі викладеного, враховуючи наведені положення чинного законодавства та зважаючи на відсутність порушень в діях уповноваженої особи ПАТ "Дельта Банк" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при перерахуванні грошових коштів у загальному розмірі 3 357 614 371,08 грн, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про повернення заявлених грошових коштів є такими, що не підлягають задоволенню», - йдеться в рішенні Госпсуду м. Києва.

Нагадаємо, за даними Фонду гарантування, на 01 листопада 2016 року вкладники «Дельта Банку» отримали компенсації на 15,53 млрд грн у межах гарантійної суми (96,6% запланованих виплат). Як відомо, Фонд гарантування виплачує компенсації вкладникам банків-банкрутів переважно за рахунок емісійних коштів НБУ (його кредитів для Фонду гарантування та монетизації держоблігацій, які Мінфін випускав для фінансової підтримки Фонду), що відповідним чином впливало на курс та інфляцію.

У березні директор департаменту управління ризиками НБУ Ігор Будник заявляв, що в поточному році Нацбанк за рахунок застави по кредитам рефінансування планує отримати близько 4,4 млрд грн. надходжень «від очікуваних і вже накопичених погашень за портфелем Дельта Банку»

Крім того, в НБУ заявляли, що намагаються в суді стягнути з М. Лагуна 766,85 млн грн. за майновим поручительством по кредитам рефінансування для «Дельта Банку». Як зазначалося, М. Лагун надав майнове поручительство на 766,848 млн гривень під земельні ділянки.

За даними НБУ, на 01.03.2015 борг «Дельта Банку» перед НБУ становив 9,3 млрд грн. Він отримував рефінансування і за часів керівництва в НБУ І. Соркіна, і С. Кубіва, і В. Гонтаревої.

Про кримінальне провадження Генпрокуратури щодо виведення 535 млн дол з «Дельта Банку» (в рамках якого в ГПУ раніше були претензії в т.ч. до службових осіб НБУ) див. тут.

Довідково

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"

Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів

1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

1) зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров’ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов’язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов’язаних із консолідованим продажем активів Фондом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов’язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов’язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім’я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов’язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов’язаними особами банку;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов’язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом.

Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов’язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п’ятою цієї статті.

2. Оплата витрат, пов’язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. До цих витрат, зокрема, належать:

1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку;

2) витрати, пов’язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку;

3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку;

4) витрати на проведення аудиту;

5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень;

6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку.

3. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб’єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов’язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

4. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

5. Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов’язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов’язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Кошти, стягнуті з пов’язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов’язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов’язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов’язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.