12 вересня Госпсуд м. Києва порушив провадження в справі за позовом ПАТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (донедавна називалося «Орджонікідзевський ГЗК») до НБУ про розірвання договорів застави №33 від 24.03.2015 та №34 від 24.03.2015, які були забезпеченням за кредитним договором №19 від 24.10.2008 (між Нацбанком та Приватбанком).
При цьому суд зобов’язав позивача надати докази на підтвердження зазначення у позовній заяві, що «Національний банк України не прийняв належне виконання ПАТ КБ "Приватбанк" зобов`язання за кредитним договором №19 від 24.10.2008».
З такого формулювання випливає, що цей спір може бути подібним до історії з погашенням боргів Приватбанку перед НБУ на 996 млн грн компанією «Агротермінал Логістік».
Як писав Finbalance, 30 червня Госпсуд м. Києва задовольнив позов ТОВ «Агротермінал Логістік» до НБУ та визнав припиненим зобов’язання Приватбанку перед НБУ за кредитним договором №120 від 05.12.2014 на 996,1 млн грн, яке було виконане компанією «Агротермінал Логістік». У заставі по вказаному кредиту – зерновий термінал «Боріваж» (на підставі іпотечного договору №121 від 08.12.2014).
Суть цього конфлікту в тому, що кошти, які замість Приватбанку внесло ТОВ «Агротермінал Логістік», НБУ зарахував як платіж за іншим кредитним договором (№10 від 20.02.2015). НБУ таким чином, слід розуміти, намагався утримати в заставі зерновий термінал «Боріваж». Однак суд вказав, що це є порушенням прав майнового поручителя, а тому й виніс рішення на користь ТОВ «Агротермінал Логістік».
На такому фоні 13 вересня Госпсуд м. Києва порушив провадження в справі за позовом ТОВ «Агротермінал Логістик» до НБУ про розірвання вказаного іпотечного договору №121 від 08.12.2014, а 14 вересня – в справі за позовом ТОВ «Агротермінал Логістик» до НБУ та Приватбанку про «визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії» (у контексті знову ж таки згаданого кредитного договору № 120 від 08.12.2014).
Додамо, що кредитний договір №10 від 20.02.2015, про який згадувалося, фігурує в матеріалах судової справи за позовом ПрАТ «Ерлан» (власник заводу «Біола») до НБУ про розірвання іпотечного договору. 13 вересня Госпсуд м. Києва, відкривши провадження по цьому спору, зобов’язав Приватбанк знову ж таки надати «докази виконання зобов`язань за кредитним договором №10 від 20.02.2015 в частині погашення заборгованості» (цитата).
Крім цих судових спорів, у держреєстрі є дані про низку інших позовів структур, які пов’язують з «приватівцями», щодо розірвання іпотечних договорів і договорів застав з НБУ. Йдеться в т.ч. про ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" (1, 2), ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (1, 2), ПАТ "Дніпроазот" (1), ТОВ "Міжнародний аеропорт "Дніпропетровськ" (1, 2), ПрАТ «Аеробуд» (1), ТОВ «Приватофис» (1, 2), ПрАТ «Готель Жовтневий» (1), ТОВ «Акватера» (1, 2), ТОВ «Поділ Нерухомість» (1) тощо.
Як писав Finbalance, відповідно до судових матеріалів, Печерський райсуд м. Києва у вересні почав розглядати ще дві справи за позовами Ігоря Коломойського до НБУ та Приватбанку – №757/53518/17-ц (про розірвання договору поруки) та №757/53618/17-ц (про визнання недійсним договору поруки). У червні від І. Коломойського також був подібний позов (справа №757/32503/17-ц).
Раніше керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій у коментарі для Finbalance зауважував, що поки що єдиною зачіпкою для примусового стягнення заборгованості з корпоративних позичальників Приватбанку, яких НБУ пов`язує з екс-акціонерами банку, є особисте зобов’язання Коломойського по кредитам рефінансування.
"Але і там, думаю, все сумно. По-перше, не відомо, чи то зобов’язання взагалі дійсне (в останньому річному звіті банку про нього – ні слова). По-друге, я не бачу реального механізму такого стягнення. Згідно з постановою №259 про рефінансування, НБУ може стягнути заставу по рефінансу лише після стягнення коштів з коррахунку банку, після того, як тих коштів виявилося недостатньо. До того ж, щоб задіяти механізм стягнення, потрібно, щоб Приватбанк дефолтнув по рефінансу. А це вже якийсь абсурд – супернадійний банк у дефолті. Можливо, тоді його ще й проблемним треба визнавати", - зазначав О. Паращій.
Екс-глава правління Ощадбанку та нинішній глава правління «Української міжбанківської валютної біржі» Анатолій Гулей у коментарі для Finbalance припускав, що навряд чи І. Коломойський звертався б до НБУ з позовом щодо розірвання договору поруки по боргам Приватбанку по кредитам рефінансування, не маючи для того юридичних аргументів. "Якщо той, хто взяв зобов’язання поруки, хоче відізвати свій підпис, то, швидше за все, на сьогодні ця порука або не діє, або не є повноцінно функціональною, або вона в юристів викликає сумнів щодо можливості/необхідності виконання", - зауважував фінансист.
У липні прес-служба Приватбанку в коментарі для Finbalance повідомляла, що погашені ним у 1-му півріччі 5,3 млрд грн кредитів рефінансування (у результаті чого борг перед НБУ зменшився до 12,7 млрд грн) – це позики, які залучалися в Нацбанку ще до націоналізації.
«Приватбанк проводив погашення рефінансування у першому півріччі за рахунок монетизації ОВДП 12.01.2017 на суму 1.4 млрд грн, а також за рахунок коштів, залучених на ринку ресурсів та власних коштів. Стягнення на предмет застави з боку НБУ не проводилось.
Формально відбулося скорочення зобов’язань І. Коломойського [за порукою, наданою для Нацбанку по кредитам рефінансування, - ред.], але лише за тими угодами, за якими заставою за зазначеними кредитами був портфель карткових кредитів клієнтів Приватбанку (за виключенням пов’язаних осіб, та клієнтів, що мешкають у зоні проведення АТО), тобто зобов’язання самого банку.
Порука І. Коломойського на момент націоналізації і наразі покриває 100% зобов`язань Приватбанку перед НБУ», - констатували в Приватбанку.
У банку підкреслювали, що вартість активів, внесених у заставу НБУ, за оцінкою департаменту управління ризиками НБУ станом на 01.04.2017, складала 21,9 млрд грн, що "повністю, а також з урахуванням коригуючих коефіцієнтів, покриває зобов’язання Приватбанку" (цитата).