Менеджер Тігіпка відсудив у Фонду гарантування активи Платинум Банку

12.10.2017, 17:00

26 вересня Окружний адмінсуд м. Києва задовольнив позов вкладника Платинум Банку (Царука Павла Вікторовича) та скасував рішення ліквідатора Платинум Банку, яким було визнано нікчемним договір застави, що був укладений як забезпечення виконання Платинум Банком зобов’язань перед П. Царуком по низці депозитів.

Згідно з судовими матеріалами, предметом застави були належні Платинум Банку права вимоги за кредитами, які Платинум Банк видав фізособам. При цьому уточнюється, що договір застави майнових прав не був реалізований його сторонами (принаймні, доказів фактичного звернення стягнення на передані в заставу майнові права суду не надано).

Про який саме обсяг депозитів і який обсяг заставних прав вимоги за кредитами йдеться, в судових матеріалах не уточнюється.

Обгрунтування Окружного адмінсуду м. Києва, чому він ухвалив рішення на користь вкладника Платинум Банку, див. нижче.

Зауважимо, що Царук Павло Вікторович є главою правління страхової групи «ТАС», яка належить Сергію Тігіпку.

За даними системи "Прозорро", на початку вересня ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" (кінцевий бенефіціар – Сергій Тігіпко) викупило у Фонду гарантування за 50,6 млн грн права вимоги Платинум Банку за 19,6 тис роздрібних кредитів на 99,3 млн грн (тобто дисконт становив 50%).

Як писав Finbalance, відповідно до звітності Платинум Банку, на кінець вересня 2016 року видані ним кредити для клієнтів на 1,9 млрд грн були використані як забезпечення під позики, отримані банком від кредитних установ, міжнародних організацій тощо. Так, майнові права за кредитами на 726,8 млн грн були передані для НБУ як забезпечення під отримане рефінансування; на 60 млн грн – іншим банкам; 759 млн грн – для IFC (Міжнародної фінансової корпорації); на 360 млн грн – як забезпечення під кошти клієнтів.

У січні-2017 Платинум Банк був визнаний неплатоспроможним, а в лютому НБУ відправив його на ліквідацію.

За даними Фонду гарантування, на 01.09.2017 вкладникам Платинум Банку в межах гарантійної суми було виплачено 4,77 млрд грн (97,7% запланованих виплат).

Фонд повідомляв, що балансова вартість активів Платинум Банку – 8,3 млрд грн, а їх оцінна вартість – лише 2,3 млрд грн. Як пояснював ФГВФО, найбільшу різницю між оціночною та балансовою вартістю має портфель корпоративних позичальників банку. При тому, що «на папері» його вартість зафіксована на рівні 2,8 млрд грн, його незалежна оцінка виявилась у понад 16 разів меншою – 174 млн грн.

Як зазначали у Фонді гарантування, основна причина такого статус-кво те, що майже 95,5% від загального кредитного портфелю юросіб у портфелі Платинум Банку – це кредити, надані пов’язаним з банком особам. «Сума заборгованості за ними становить 2 685,64 млн грн. Оціночна вартість цих кредитів 110,75 млн грн, що становить лише 4,1% від їх балансової вартості», - зауважували у ФГВФО.

Про кримінальні провадження щодо видачі Платинум Банком сумнівних інсайдерських кредитів на на 1,1 млрд грн та супровідні коментарі заступниці глави НБУ Катерини Рожкової (яка була в.о. глави правління Платинум Банку до переходу в Нацбанк) читайте тут.

Про втрату ліквідатором Платинум Банку санаторію "Молдова" див. тут.

Про оскарження компанією "ДБК-4" переведення активів Діамантбанку в Таскомбанк С. Тігіпка див. тут.

P.S.

Цитата з рішення Окружного адмінсуду м. Києва від 26.09.2017, яке було прийнято на користь П. Царука:

«З аналізу змісту статей Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд приходить до висновку про те, що перевірка на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, розпочинається та проводиться Фондом на стадії тимчасової адміністрації банку. На стадії ліквідації банку таких повноважень Фонду законом не передбачено».

В свою чергу, матеріали справи вказують на те, що перевірку укладених між позивачем та банком договорів було розпочато та проведено вже після введення процедури ліквідації ПАТ «Платинум Банк», що не відповідає нормам Закону № 4452-17.

З наданих сторонами документів: наказу № 235-Л від 21.06.2017 року та повідомлення про нікчемність правочинів № 10/5380-Л від 21.06.2017 року вбачається, що відповідачем було визнано нікчемним договір застави майнових прав № 20160809-Г від 09.08.2016 року на підставі п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто, як такий, що передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Разом з тим, суд не може погодитись з висновками відповідача про наявність підстав для визнання договору застави нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» [як такий, що передбачає платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку].

Договір застави прямо не передбачає платіж чи передачу майна боржника, а є лише способом забезпечення зобов`язань, який надає право кредитору в разі настання прострочення виконання зобов`язань або інших порушень основного зобов`язання, вжити визначених законом та договором заходів для задоволення своїх вимог до боржника.

Визнання договору застави майнових прав нікчемним, виходячи лише з самої природи такого договору, на думку суду, не є обґрунтованим.

Про це свідчить і та обставина, що в п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено окрему підставу, за якої можуть бути визнані нікчемними договори застави, згідно яких банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог.

Законодавство не визначає договори застави, згідно яких банк прийняв на себе зобов`язання, автоматично нікчемними, а вказує на наявність передумов для визнання їх такими Фондом або уповноваженою особою Фонду».