Ліквідатор банку Клімова програє війну з "Дасті" та "Фрегатом" за роздрібні кредити

17.07.2017, 09:00

05 липня Одеський апеляційний адмінсуд відмовився задовольнити апеляційну скаргу ліквідатора «Імексбанку» і лишив без змін ухвалу Одеського окружного адмінсуду від 26.04.2017, якою цьому представнику Фонду гарантування було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адмінсуду від 05.10.2015.

Постановою Одеського окружного адмінсуду від 05.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адмінсуду від 16.12.2015 та ухвалою Вищого адмінсуду від 09.03.2017, було частково задоволено позов ТОВ «Компанія Дасті», визнано протиправними дії ліквідатора «Імексбанк» щодо визнання нікчемними укладених Імексбанком із ТОВ «Фрегат» та ТОВ «Компанія Дасті» угод щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами, укладеними «Імексбанком» з фізособами; скасовано рішення ліквідатора Імексбанку «Імексбанк» №01-ТА від 03.03.2015.

Ліквідатор «Імексбанку» свою заяву про перегляд судових рішень за новоявленими обставинами обґрунтовував отримання інформації щодо відсутності в Одеському науково дослідному інституту судових експертиз методики встановлення ринкової вартості майнових прав за договором про відступлення права вимоги. На думку представника Фонду гарантування, це ставить під сумнів оцінку таких прав від 02.07.2015 року №3-06/15, яка була проведена на замовлення ТОВ «Компанія Дасті», і на яку є послання в ухвалених по цій справі судових рішеннях.

Натомість Одеський апеляційний адмінсуд підтримав рішення суду першої інстанції, дійшовши висновку, що така інформація «жодним чином не спростовує факти та висновки суду, які були покладено в основу постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року, і які були перевірені та підтримані судом апеляційної та касаційної інстанції».

«Як вірно також зазначив суд першої інстанції, висновок експерта за результатами проведення судової експертизи від 02.07.2015 року №3-06/15 не був єдиною істотною підставою для прийняття постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 року, а був врахований судом додатково.

Також суд першої інстанції вірно відхилив як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами наданий заявником звіт про оцінку вартості майнових прав вимоги оплати грошових коштів станом на 06.01.2015 року, що виникають у АТ «Імексбанк» на підставі 23131 кредитного договору, виконаний ТОВ «Оціночна фірма «Де Візу» 13.12.2016 року, оскільки нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, не вважаються нововиявленими обставинами в розумінні ст.245 КАС України», - йдеться в ухвалі Одеського апеляційного адмінсуду від 05.07.2017.

Як писав Finbalance, згідно з судовими матеріалами, 21.11.2014 Імексбанк (первісний кредитор) і ТОВ «Фрегат» уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Імексбанк за плату передав для ТОВ «Фрегат» права вимоги в сумі 312,2 млн грн за 23254 кредитними договорами, що були укладені з позичальниками банку-фізособами.

26.12.2014 Імексбанк, ТОВ «Фрегат» і ТОВ «Компанія Дасті» укладено тристоронній договір про заміну сторони в зобов`язанні, предметом якого стала заміна сторони кредитора ТОВ «Фрегат» новим кредитором – ТОВ «Компанія Дасті».

06.01.2015 Імексбанк і ТОВ «Компанія Дасті» уклали договір про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, відповідно до якого сторони змінили перелік кредитних договорів та суму вимог: кількість кредитів склала 23131, сума вимог – 308 млн грн.

Відповідно до акту від 14.01.2015 про виконання зобов`язань до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014, ТОВ «Компанія Дасті» сплатила Імексбанку винагороду у повному обсязі на суму 28,3 млн грн.

26.01.2015 НБУ відніс Імексбанк до категорії неплатоспроможних, а 21 травня 2015 року регулятор відправив цей банк на ліквідацію.

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування №65-в від 27.02.2015 створена комісія та призначено додаткову перевірку правочинів, вчинених Імексбанком впордовж одного року до запровадження тимчасової адміністрації.

За результатами проведеної перевірки комісією складено акт від 03.03.2014, яким визначено, що договори про відступлення права вимоги від 21.11.2014, від 26.12.2014, від 06.01.2015 є нікчемними та такими, що не породжують будь-яких правових наслідків.

Пряма мова із судових матеріалів:

«В акті зазначено, що Договором цесії було обумовлено, що за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в сумі 28 260 000 грн. Встановлена Договором цесії винагорода сплачується новим кредитором шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора, визначений в п.2.3 Договору цесії, а саме на рахунок № 29099170020001 в АТ «Імексбанк», МФО 328384.

Таким чином належне виконання новим кредитором прийнятих на себе зобов`язань мало стати наслідком збільшення активів банку в результаті надходження відповідної суми грошових коштів і, як наслідок, зміни структури банківського балансу в дохідній його частині. Втім, реальне виконання Договору цесії не призвело до зазначеного результату, оскільки сплата встановленої Договором цесії винагороди за рахунок «реальних» надходжень в дійсності не проводилась.

Виплата винагороди здійснювалась здебільшого за рахунок внутрішньобанківських проводок, оформлених та проведених Банком на підставі складених ТОВ «Компанія ДАСТІ» та пов`язаними з ними фізичними особами клієнтами банку, відповідних платіжних доручень і не передбачало фактичного переміщення грошової маси. При цьому лише частина винагороди в сумі 2075,34 грн. оплачувалась реальними коштами, про що свідчить платіж, вчинений директором ТОВ «Компанія ДАСТІ», проведений банком 06 січня 2015 року з рахунку № 29029110371003 «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі» відповідним меморіальним ордером № 54846.

Зазначені вище безготівкові операції проводились, коли банк вже мав значну кількість невиконаних грошових зобов`язань перед іншими кредиторами банку та не міг своєчасно і в повному обсязі задовольнити їх грошові вимоги. У зв`язку з цим, комісія прийшла до висновку, що укладаючи Договір цесії, а згодом і Договір про заміну сторони в зобов`язанні, сторони цих правочинів прагнули до настання інших наслідків, реального продажу належного банку майна (прав вимоги) за ринковими цінами (зокрема призначеної до сплати банку винагороди в процентному співвідношенні до відчужуваного портфелю склав лише 9,09%, що свідчить про явну нерівноцінність визначеної Договором цесії ціни та заниження на 20% і більше відсотків від звичайних цін).

На думку комісії, гр.ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як кредитори банку із значною сумою вимог розуміли, що отримати задоволення своїх вимог за рахунок реальних коштів, зважаючи на тяжке фінансове становище банку та відсутність достатньої ліквідності, в найближчій перспективі неможливо, а подальше віднесення банку до категорії неплатоспроможних, як результат порушення банком нормативів ліквідності, взагалі ставило таке задоволення (окрім виплати сум відшкодування в розмірі 200000 грн. згідно приписів ст.26 Закону) під значні сумніви.

Допустивши укладення вищевказаних правочинів на подібних умовах, банк тим самим фактично надав нічим не обумовлену перевагу окремим кредиторам, зокрема: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та TOB «Компанія ДАСТІ», на задоволення своїх кредиторських вимог (повернення заборгованості, вираженої у вигляді залишків коштів на їх рахунках) враховуючи фінансовий стан Банку не могли бути задоволені через реальне виконання (тобто шляхом виплати залишків в готівковій формі чи здійснення зовнішніх безготівкових перерахувань).

Таким чином, Комісія дійшла висновку про те, що дійсною метою укладення та виконання вищевказаних правочинів виступало не «реальний» продаж активів банку за ринковими цінами, а досягнення прихованої мети задоволення вимог окремих кредиторів банку через обмін їх вимог (що не могли бути задоволені через недостатність коштів/ліквідності банку) на ліквідні активи банку. При цьому висновок про заниження ціни продажу належних банку активів та невідповідності ціни продажу звичайним цінам, в т.ч. її заниження на 20% і більше відсотків від звичайних цін, зроблений на підставі аналізу кредитного портфелю банку, права вимоги за яким виступали об`єктом продажу».

Водночас Вищий адмінсуд фактично підтримав позицію ТОВ «Компанія Дасті», мотивуючи це таким чином:

«З акту перевірки №03/03 від 03 березня 2015 року вбачається, що нікчемність вищевказаних правочинів пов`язана та обумовлювалась наданням переваги окремими кредиторам банку, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «Компанія Дасті», на задоволення своїх кредиторських вимог шляхом придбання в банку ліквідного активу (прав вимоги за кредитними договорами) за рахунок коштів, обліковуваних на рахунках вказаного товариства та зазначених клієнтів банку, без здійснення «реальних» грошових платежів в оплату набутого активу та при наявності значної кількості незадоволених банком вимог інших кредиторів, а також з явним заниження продажу належних банку активів більш ніж на 20% від звичайних цін.

При цьому, висновок про наявність будь-якого відхилення отриманої оплати від вартості інших товарів та майна повинен здійснюватись шляхом порівняння наявної звичайної ціни подібних товарів та із застосуванням математичних підрахунків для отримання відповіді на питання чи відрізняється отримана оплата від звичайної ціни більше ніж на 20%.

Судами попередніх інстанцій враховано висновок експерта про проведення дослідження оціночної (ринкової) вартості прав вимоги за кредитними договорами, згідно якого станом на 06 січня 2015 року ринкова вартість прав вимоги знаходилась в межах від 10778362 грн. до 23096491 грн., а ціна продажу вимоги, що визначена в п.2.1 договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року, укладеного між АТ «Імексбанк» та ТОВ «Фрегат» та змінений трьохсторонніми договорами, складає 28260000 грн., тобто є вищою від рівня звичайних цін.

Фактично, права вимоги за договорами про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року та від 06 січня 2015 року складають 9,2% від вартості їх пакету прав вимоги за кредитними договорами на суму 307953215,96 грн. Сума пакету купівлі-продажу та переуступки прав вимоги за кредитними договорами з фізичними особами перевищує їх оціночну (ринкову) вартість.

У відсотковому виразі визначена оціночна вартість прав вимоги за кредитними договорами відносно вартості пакета прав вимог за кредитними договорами станом на 06 січня 2015 року становить 10,8%, що майже втричі перевищує ринкові пропозиції продажу прав вимоги кредитних портфелів фізичних осіб, про які було заявлено директором департаменту впровадження планів врегулювання і управління активами неплатоспроможних банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин суди попередніх інстанцій визнали безпідставними доводи відповідача щодо заниження ціни продажу належних банку активів та невідповідності ціни продажу звичайним цінами, у тому числі її заниження на 20% і більше відсотків від звичайних цін.

Доводи касаційної скарги про неналежність та недопустимість висновку експерта від 02 липня 2015 року як доказу з посиланням на наявність сумнівів в його правильності та об`єктивності через неточності та неузгодженості його змісту підлягають відхиленню, оскільки ґрунтуються лише на формальних запереченнях, тоді як обставини, наведені у висновку та встановлені судами у рішеннях, відповідачем не спростовані.

Судами обґрунтовано відзначено, що будь-яких пільг або переваг перед іншими кредиторами - клієнтами ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «Компанія Дасті», не отримали, оскільки розпорядилися своїми правами вкладників шляхом виконання грошових зобов`язань позивача перед ПАТ «Імексбанк» ще до введення тимчасової адміністрації в банку. Також судами вірно враховано, що на момент вчинення спірних правочинів не діяло жодних обмежень щодо здійснення банківських операцій, у тому числі щодо переказу грошових коштів з рахунків фізичних осіб, відкритих у банку; не було встановлено й заборон на проведення безготівкових операцій».

Додамо, що ліквідатор Імексбанку намагається оскаржити у Верховному Суді постанову Одеського окружного адмінсуду від 05.10.2015, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адмінсуду від 16.12.2015 та ухвалою Вищого адмінсуду від 09.03.2017.

Довідково

Кінцевим власником Імексбанку був нардеп Леонід Клімов, який входить до парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності.

У березні Фонд гарантування вкладів заявив, що оціночна вартість активів Імексбанку становить менше 15% від суми, зафіксованої у бухгалтерській звітності банку: у той час, як «на папері» вартість активів, включених до ліквідаційної маси, складає 14,95 млрд грн, чотири незалежні суб’єкти оціночної діяльності оцінили їх у 2,1 млрд грн. 

За даними Фонду, 90% корпоративних кредитів в "Імексбанку" - інсайдерські. Йдеться про 13,1 млрд грн. Єдине забезпечення за половиною портфелю – стадіон в Одесі ("Чорноморець").

"З моменту запровадження тимчасової адміністрації усі «VIP-клієнти» перестали виконувати свої зобов’язання перед банком. Та найголовніше: за кілька місяців до введення тимчасової адміністрації власниками банку було виведено високоліквідні застави. Натомість з 25 грудня 2014 року єдиним забезпеченням за кредитами 41 юрсоби на суму 8,3 млрд грн став футбольний стадіон в Одесі.

Незадовго до цього стадіон було безпідставно переоцінено, що і дало можливість збільшити його заставну вартість до 7,8 млрд грн. Показово, що при формуванні ліквідаційної маси незалежні оцінщики оцінили 41 кредит із стадіоном у заставі у 873,6 млн грн. В останні дні грудня 2014 року, переданий у заставу банку стадіон було передано в довірче управління без згоди банку строком на 10 років, найімовірніше, з метою ускладнення процедури звернення стягнення на заставне майно", - йшлося в заяві ФГВФО.

За даними Фонду гарантування, на 01.07.2017 вкладникам «Імексбанку» в межах гарантійної суми було виплачено 4,2 млрд грн (95,9% запланованих виплат).