Коломойський оскаржує продаж Приватбанку для Мінфіна за 1 грн, вимагає повернути акції

16.11.2017, 09:00

15 листопада Печерський райсуд м. Києва в рамках справи №757/59850/17-ц повернув для Ігоря Коломойського його позовну заяву (через необхідність доповнення її додатковою інформацією) до Міністерства фінансів, Укрексімбанку, Фонд гарантування, ТОВ «Капітал Стандарт» «про визнання недійсним договору купівлі-продажу у частині, зобов`язання вчинити дії». Як треті особи в справі фігурують Приватбанк, Кабмін, Укргазбанк.

Згідно з судовими матеріалами, І. Коломойський просить суд

- визнати недійсним договір купівлі-продажу акцій ПАТ «Приватбанк» №БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016, укладений між Державою (в особі Міністерства фінансів) та усіма особами, які на 21.12.2016 були власниками акцій Приватбанку, від імені яких діяла уповноважена особа Фонду гарантування в інтересах та за рахунок якої діяв «Укргазбанк» [як брокер, - ред.] в частині, що стосується прав та інтересів позивача щодо 31624473 штук простих іменних акцій Приватбанку;

- зобов`язати депозитарну установу Укрексімбанк виконати депозитарну операцію списання з рахунка у цінних паперах Держави Україна 31624473 шт. простих іменних акцій Приватбанку на рахунок у цінних паперах позивача в депозитарній установі ТОВ «Капітал Стандарт»;

- зобов`язати депозитарну установу ТОВ «Капітал Стандарт» виконати депозитарну операцію зарахування 31624473 шт. простих іменних акцій ПАТ КБ «Приватбанк», на рахунок у цінних паперах І. Коломойського, що списуються з рахунку у цінних паперах Держави України.

Нагадаємо, Окружний адмінсуд м. Києва розглядає справу №826/7432/17 – за позовом Ігоря Коломойського до НБУ, Кабміну, Фонду гарантування і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. У цьому позові екс-співвласник Приватбанку оскаржує рішення держави щодо визнання Приватбанку неплатоспроможним, щодо націоналізації банку і докапіталізації. Також І. Коломойський просить суд скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування №2886 від 19.12.2016 «Про визнання нікчемними правочинів щодо обтяження грошових зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» перед пов`язаними особами».

За даними газети "Дзеркало тижня. Україна", в одній зі своїх позовних заяв І. Коломойський стверджував, що погодився на націоналізацію "виключно в інтересах клієнтів банку й лише після того, як державні чиновники переконали його в тому, що банку потрібне оздоровлення. Але через кілька місяців після націоналізації позивач виявив, що вона була: а) заздалегідь спланованою акцією; б) мала характер рейдерства; в) передбачала не тільки націоналізацію банку, а й наступну конфіскацію особистого майна акціонерів, посадових осіб банку, вкладників і клієнтів".

Заступник глави НБУ Катерина Рожкова в інтерв’ю для Finbalance зазначала, що І. Коломойський, оскаржуючи в суді націоналізацію Приватбанку, «у позовній заяві писав про рейдерство з боку держави».

Нещодавно інший екс-співвласник Приватбанку – Геннадій Боголюбов – звернувся до уряду з вимогою повернути втрачені ним кошти в банку внаслідок націоналізації. Інакше, як констатувалося в повідомленні, він як громадянин Великої Британії звернеться в незалежний третейський суд.

Боголюбов зазначив, що протягом жовтня-грудня 2016 року Нацбанк різко змінив свої вимоги до банку, поставивши його під навмисний тиск. На його думку, влада вела успішну скоординовану медіа-кампанію для дестабілізації ситуації з Приватбанком, після чого пішла націоналізація фінустанови.

Як звертав увагу Finbalance, екс-глава правління Приватбанку Олександр Дубілет, який також був міноритарним акціонером цього банку (2,7249%), разом з іншими екс-топ-менеджерами та екс-міноритаріями Приватбанку подали позови до Мінфіну, Фонду гарантування та Укрексімбанку, який подібний до згаданого на початку позову І. Коломойського.

Екс-глава НБУ та екс-глава спостережної ради Приватбанку Володимир Стельмах в інтерв’ю для Finbalance висловив думку, що Приватбанку не була потрібна націоналізація. Він наголосив на нерівному ставленні Нацбанку до Приватбанку порівняно з іншими фінустановами, а також констатував, що на рішення НБУ щодо Приватбанку впливати політичні чинники.

Оцінки юристів та фінансистів

Екс-заступник глави НБУ Сергій Яременко в коментарі для Finbalance висловив думку, що в разі програшу держави в судових спорах з Ігорем Коломойським щодо законності/незаконності націоналізації Приватбанку, уряд не зможе повернути назад кошти, які «залив» у статутний капітал Приватбанку (вже внесено 139,3 млрд грн у вигляді держоблігацій, ще планується 16 млрд грн, - ред.).

«Звичайно, держава не зможе забрати [кошти, внесені в статутний капітал Приватбанку], - зауважив С. Яременко. – Ми не можемо знати конкретних цілей, які переслідує Коломойський [подавши позов]. Думаю, мета більше політична. Якщо Коломойський виграє, це заморозить ситуацію. Буде інше ставлення до боржників і т.д., але банк буде виконувати операції, як і сьогодні».

За словами С. Яременка, з огляду в т.ч. на проблеми в судовій системі, держава не має ефективних механізмів стягнення заборгованості з позичальників Приватбанку, з якими однак «потрібно працювати».

Банківський юрист, екс-співробітник Департаменту реєстраційних питань і ліцензування НБУ Олександр Ярецький у коментарі для Finbalance не виключав, що через порушення під час націоналізації Приватбанку державі ще й доведеться сплатити компенсацію екс-власникам банку – «як це сталось, наприклад, у справі колишніх власників ЮКОСу проти Російської Федерації» (цитата).

Олександр Завадецький – екс-керівник управління моніторингу пов’язаних з банками осіб НБУ та екс-директор департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ – констатував, що рішення про визнання Приватбанку неплатоспроможним та націоналізацію приймалось на підставі результатів діагностики, яка не була завершена Нацбанком у відповідності до вимог законодавства.

«Порушення Нацбанком процедури діагностики, результати якої були покладені у основу націоналізації, позбавили банк та його акціонерів можливості оскаржувати ці результати до прийняття рішення про націоналізацію. Це означає, що попередні акціонери можуть оскаржувати результати діагностики зараз, тобто вже після того, як кошти платників податків були використані на капіталізацію банку. У підсумку були завдані збитки державі в особливо великому розмірі. Колегіальність правління НБУ в цьому контексті може означати попередній зговір», - зазначав О. Завадецький.

Старший юрист ЮК "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Інна Рудник у коментарі для Finbalance не виключала, що екс-акціонери Приватбанку в рамках судових судових з державою поставлять під сумнів процедуру націоналізації. «Ймовірність допущення помилок при реалізації процедури націоналізації достатньо висока, адже все це було виконано у досить стислі строки, і для здійснення належної підготовки і перевірки кожного окремого етапу могло не вистачити часу», - зазначала юрист.

Керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій теж висловлював думку, що бездоганною з точки зору процедури націоналізацію Приватбанку назвати складно. Фахівець вказував, що в постанові про входження держави в капітал Приватбанку Кабмін не передбачив усі необхідні елементи, які визначені законом про систему гарантування вкладів (який, власне, і встановлює процедуру націоналізації). Водночас О. Паращій звертав увагу, що в урядовій постанові був пункт, який навряд чи повинен там бути, - це рішення, що Мінфін купує усі акції Приватбанку за одну гривню.

«За законом, Фонд гарантування (а не Кабмін) приймає рішення про продаж акцій банку за одну гривню, але тільки після того, як проведе обмін певних зобов’язань у капітал банку, і лише за умови, що капітал банку все ще залишається від’ємним. Переведення зобов’язань банку в капітал відбулося 20 чи то 21 грудня, тобто вже після постанови Кабміну. Виходить, що зі своїм рішенням Кабмін точно поспішив, а можливо, навіть перевищив свої повноваження», - зазначав керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital.

Один з відомих на ринку банкірів на умовах анонімності в коментарі для Finbalance озвучував думку, що «ту 1 грн, яку Мінфін заплатив за Приватбанк, використавши кошти резервного фонду, слід було перерозподілити між минулими акціонерами та зробити їм відповідні виплати. А цих трансакцій не було, що може давати підстави говорити, що минулим акціонерами нанесені збитки».

«От була тимчасова адміністрація, а НБУ надав Приватбанку 15 млрд грн рефінансування… Це ж нонсенс! Ну як банк, який під Фондом гарантування, може отримати кредити НБУ? Юридично – це все поза межами постанов НБУ. Правильно було б витримати 30 днів у Фонді гарантування, а потім зробити Мінфін санатором, оголосити конкурс та заплатити 1 грн. Тоді б юридично ми не мали ніяких проблем. А оскільки це все відбулося за три дні, виникли всі юридичні ризики, які тільки могли виникнути», - констатував банкір. .

Екс-міністр економіки, екс-глава Держкомфінпослуг Віктор Суслов у коментарі для Finbalance наголошував на тому, що уряд та НБУ ухвалювали рішення про націоналізацію Приватбанку не на основі чітко підписаної угоди з екс-власниками, а на основі листа, який написали екс-акціонери:

«І тут виникає підстава для юридичного оскарження законності прийняття рішень щодо націоналізації. Можливо, через зловживання, можливо, через некомпетентність посадові особи уряду та НБУ обмежилися листом, не провівши всі необхідні процедури, де було б чітко зафіксовано, нотаріально засвідчено всю нюанси процесу. Не було зроблено опис, що передається, не було зроблено ще багато чого іншого, що мало б бути зроблено для правильної передачі банку для уряду.

Не виключаю, що може йтися про масштабну корупцію, тому що люди, які погоджувалися на націоналізацію, керуючись тільки листом, вони, очевидно, знали, що роблять, і, можливо, передбачали, що така націоналізація буде оскаржена.

При розгляді спорів щодо законності націоналізації суди можуть підходити до справи формально. А тому цілком допускаю, що будуть винесені рішення не на користь уряду та НБУ, а на користь екс-власників Приватбанку. 

Не виключаю, що націоналізація Приватбанку в судовому порядку може бути скасована через грубі помилки, які були допущені чиновниками при прийнятті відповідного рішення.

Чи матиме держава можливість за такого сценарію забрати кошти, які у вигляді ОВДП були внесені в капітал Приватбанку? Думаю, що ні. Якщо екс-власники Приватбанку виграють суд, державі доведеться залишити ці кошти в банку. Не буде юридичних підстав, щоб з банку виймати кошти. Тим паче, що був прийнятий закон, який надає держгарантію по всі вкладам на 100% їх суми [наразі документ не підписаний Президентом, - ред.].

Тому якщо екс-власникам Приватбанку вдасться виграти суд, вони отримають банк вже капіталізованим із заведеними туди державою коштами.

Тому, власне, є побоювання, що були закулісні домовленості та що частина чиновників «в долі».

Уже згаданий Олександр Ярецький припускав, що лист екс-акціонерів Приватбанку «суттєво не вплине на винесення судами рішення на їх користь» у спорах з державою з огляду на два моменти:

«По-перше, суди можуть визнати, що це була дія під примусом, з огляду на незаконну поведінку протилежної сторони під час підготовки націоналізації Банк опинився в критичному стані в тому числі і через паніку серед його вкладників внаслідок проведеної проти нього інформаційної компанії.

По-друге, говорячи про «власників банку», не слід забувати, що Коломойський та Боголюбов, які підписали листа до уряду, не були 100% власниками акцій банку. Були й інші акціонери, які такий лист не підписували, та права яких були порушені під час приватизації. З формальної точки зору цього цілком достатньо, аби не розглядати такий лист як належний доказ того, що всі власники (акціонери) добровільно передали банк у власність держави».

О. Ярецький також висловлював думку, що сумнівні заяви Нацбанку про те, що 100% корпоративного портфелю Приватбанку – це інсайдерські кредити, можуть зіграти на руку І. Коломойському, який подав позов до держави та оскаржує націоналізацію банку.

«Екс-власники банку, звичайно, будуть використовувати всі наявні аргументи щодо невідповідності дійсності інформації, на підставі якої приймалось рішення про націоналізацію. І тут як раз той випадок, коли кількість може перейти в якість», - зазначив О. Ярецький.

Вікторія Страхова – колишній корпоративний секретар Приватбанку – у контексті націоналізації Приватбанку заявляла, що в Кабміні вважали, що «поставити підпис під документом, де буде стояти підпис К [І. Коломойського, - ред.] – може означати укладання угоди, а приклад ЮВТ [Ю. Тимошенко, - ред.] з перевищенням повноважень був у всіх на слуху».

«Ми два тижні мурижили цю тему, обсмоктуючи з усіх боків, але вердикт усіх юристів, включаючи Мін’юст – безпечніше нічого не підписувати. Так і народилася ідея, що власники пишуть лист, ми посилаємося на нього в постанові.

Юридичної сутності цього всього не було – можна сприймати як одностороннє зобов’язання, можна як оферту-акцепт. Для мене цей лист не мав значення в Україні – куди більше воно (на мою думку) може мати в Лондоні, якщо ІВК [І.В. Коломойський] подасть позов по експропріації.

Попутно це була і гарантія для прем’єра та КМУ, чому вони витратили на докап[італізацію] банку 5% ВВП країни», - зазначала В. Страхова.