Коломойський і Боголюбов оскаржують нацбанківський список інсайдерів Приватбанку

01.11.2017, 21:00

Окружний адмінсуд м. Києва розглядає дві справи -№826/13813/17 та №826/13827/17 - за позовами кіпрської компанії «Тріантал Інвестментс ЛТД» до НБУ про визнання протиправним та скасування рішення №105 від 13.12.2016. Як третя особа в справі фігурує Приватбанк.

За даними НБУ, компанія «Тріантал Інвестментс ЛТД» була власником 16,8% акцій Приватбанку, її кінцеві бенефіціари – Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.

Як писав Finbalance, рішенням №105 від 13.12.2016 комісія НБУ затвердила перелік пов’язаних з Приватбанком осіб. Раніше суди скасували це рішення НБУ в частині визнання пов’язаними з Приватбанком особами, зокрема, братів Суркісів, «А-Банку», ТОВ «ФК «Динамо» Київ».

У ході націоналізації Приватбанку Фонд гарантування примусово конвертував в акції банку кошти пов’язаних осіб та необтяжених зобов’язань Приватбанку перед юр- та фізособами, що не пов’язані з банком, на 29,4 млрд грн.

У січні була неофіційна інформація, що під вказану операцію bail-in потрапили в т.ч. 70 млн дол Cargill. Водночас прес-служба Приватбанку тоді заявляла, що рахунки американської корпорації були відновлені «після проведення ініційованих банком технологічних операцій і отримання роз`яснень від ФГВФО і НБУ».

Як писав Finbalance, Окружний адмінсуд м. Києва з травня розглядає ще два позови «Тріантал Інвестментс ЛТД»

- до НБУ – про визнання протиправним та скасування розпорядження №4274-р від 17.10.2016 (справа №826/6664/17; як треті особи в справі фігурують Приватбанк і Мінфін);

- до НБУ, Фонду гарантування, Кабміну, НКЦПФР про зобов’язання вчинити дії (справа №826/6665/17).

У рамках справи №826/6665/17 компанія «Тріантал Інвестментс ЛТД» просила суд зобов`язати відповідачів вчинити дії щодо надання інформації (довідки, висновки, аудиторський висновок) на підтвердження необхідності додаткової капіталізації Приватбанку за результатами проведеного діагностичного обстеження в 2015 році.

Додамо, що Окружний адмінсуд м. Києва з липня розглядає і справу №826/7432/17 – за позовом І. Коломойського до НБУ, Кабміну, Фонду гарантування і Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку. У цьому позові екс-співвласник Приватбанку оскаржує рішення держави щодо визнання Приватбанку неплатоспроможним, щодо націоналізації банку і докапіталізації. Також І. Коломойський просить суд скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування №2886 від 19.12.2016 «Про визнання нікчемними правочинів щодо обтяження грошових зобов`язань ПАТ КБ «Приватбанк» перед пов`язаними особами».

При цьому Печерський райсуд м. Києва розглядає ще позов І. Коломойського до Укрексімбанку, Мінфіну, Фонду гарантування і ТОВ "Капітал Стандарт" про «визнання правочину недійсним в частині зобов’язання вчинити дії». Як треті особи в цій справі (справа №757/59850/17-ц) фігурують Приватбанк, Укргазбанк, Кабмін.

Співрозмовники Finbalance на банківському ринку не виключали, що цей позов теж може бути пов`язаний з оскарженням націоналізації Приватбанку, з огляду на те, що серед відповідачів – у т.ч. Мінфін та ФГВФО. При цьому саме в Укрексімбанку відкритий рахунок держави як емітента, а згаданий Укргазбанк був задіяний як брокер при купівлі-продажу акцій у ході націоналізації Приватбанку.

Як звертав увагу Finbalance, подібний позов до Мінфіну, Фонду гарантування та Укрексімбанку подав, зокрема, і Олександр Дубілет – екс-глава правління Приватбанку, екс-власник 2,7249% акцій банку.

Оцінки юристів та фінансистів

Оскарження націоналізації. Банківський юрист, екс-співробітник Департаменту реєстраційних питань і ліцензування НБУ Олександр Ярецький у коментарі для Finbalance не виключав, що через порушення під час націоналізації Приватбанку державі ще й доведеться сплатити компенсацію екс-власникам банку – «як це сталось, наприклад, у справі колишніх власників ЮКОСу проти Російської Федерації» (цитата).

Олександр Завадецький – екс-керівник управління моніторингу пов’язаних з банками осіб НБУ та екс-директор департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ – констатував, що рішення про визнання Приватбанку неплатоспроможним та націоналізацію приймалось на підставі результатів діагностики, яка не була завершена Нацбанком у відповідності до вимог законодавства.

«Порушення Нацбанком процедури діагностики, результати якої були покладені у основу націоналізації, позбавили банк та його акціонерів можливості оскаржувати ці результати до прийняття рішення про націоналізацію. Це означає, що попередні акціонери можуть оскаржувати результати діагностики зараз, тобто вже після того, як кошти платників податків були використані на капіталізацію банку. У підсумку були завдані збитки державі в особливо великому розмірі. Колегіальність правління НБУ в цьому контексті може означати попередній зговір», - зазначав О. Завадецький.

Старший юрист ЮК "Алєксєєв, Боярчуков та партнери" Інна Рудник у коментарі для Finbalance не виключала, що екс-акціонери Приватбанку в рамках судових судових з державою поставлять під сумнів процедуру націоналізації. «Ймовірність допущення помилок при реалізації процедури націоналізації достатньо висока, адже все це було виконано у досить стислі строки, і для здійснення належної підготовки і перевірки кожного окремого етапу могло не вистачити часу», - зазначала юрист.

Керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій теж висловлював думку, що бездоганною з точки зору процедури націоналізацію Приватбанку назвати складно. Фахівець вказував, що в постанові про входження держави в капітал Приватбанку Кабмін не передбачив усі необхідні елементи, які визначені законом про систему гарантування вкладів (який, власне, і встановлює процедуру націоналізації). Водночас О. Паращій звертав увагу, що в урядовій постанові був пункт, який навряд чи повинен там бути, - це рішення, що Мінфін купує усі акції Приватбанку за одну гривню.

«За законом, Фонд гарантування (а не Кабмін) приймає рішення про продаж акцій банку за одну гривню, але тільки після того, як проведе обмін певних зобов’язань у капітал банку, і лише за умови, що капітал банку все ще залишається від’ємним. Переведення зобов’язань банку в капітал відбулося 20 чи то 21 грудня, тобто вже після постанови Кабміну. Виходить, що зі своїм рішенням Кабмін точно поспішив, а можливо, навіть перевищив свої повноваження», - зазначав керівник аналітичного департаменту інвесткомпанії Concorde Capital.

Один з відомих на ринку банкірів на умовах анонімності в коментарі для Finbalance озвучував думку, що «ту 1 грн, яку Мінфін заплатив за Приватбанк, використавши кошти резервного фонду, слід було перерозподілити між минулими акціонерами та зробити їм відповідні виплати. А цих трансакцій не було, що може давати підстави говорити, що минулим акціонерами нанесені збитки».

«От була тимчасова адміністрація, а НБУ надав Приватбанку 15 млрд грн рефінансування… Це ж нонсенс! Ну як банк, який під Фондом гарантування, може отримати кредити НБУ? Юридично – це все поза межами постанов НБУ. Правильно було б витримати 30 днів у Фонді гарантування, а потім зробити Мінфін санатором, оголосити конкурс та заплатити 1 грн. Тоді б юридично ми не мали ніяких проблем. А оскільки це все відбулося за три дні, виникли всі юридичні ризики, які тільки могли виникнути», - констатував банкір. .

Екс-міністр економіки, екс-глава Держкомфінпослуг Віктор Суслов у коментарі для Finbalance наголошував на тому, що уряд та НБУ ухвалювали рішення про націоналізацію Приватбанку не на основі чітко підписаної угоди з екс-власниками, а на основі листа, який написали екс-акціонери:

«І тут виникає підстава для юридичного оскарження законності прийняття рішень щодо націоналізації. Можливо, через зловживання, можливо, через некомпетентність посадові особи уряду та НБУ обмежилися листом, не провівши всі необхідні процедури, де було б чітко зафіксовано, нотаріально засвідчено всю нюанси процесу. Не було зроблено опис, що передається, не було зроблено ще багато чого іншого, що мало б бути зроблено для правильної передачі банку для уряду.

Не виключаю, що може йтися про масштабну корупцію, тому що люди, які погоджувалися на націоналізацію, керуючись тільки листом, вони, очевидно, знали, що роблять, і, можливо, передбачали, що така націоналізація буде оскаржена.

При розгляді спорів щодо законності націоналізації суди можуть підходити до справи формально. А тому цілком допускаю, що будуть винесені рішення не на користь уряду та НБУ, а на користь екс-власників Приватбанку. 

Не виключаю, що націоналізація Приватбанку в судовому порядку може бути скасована через грубі помилки, які були допущені чиновниками при прийнятті відповідного рішення.

Чи матиме держава можливість за такого сценарію забрати кошти, які у вигляді ОВДП були внесені в капітал Приватбанку? Думаю, що ні. Якщо екс-власники Приватбанку виграють суд, державі доведеться залишити ці кошти в банку. Не буде юридичних підстав, щоб з банку виймати кошти. Тим паче, що був прийнятий закон, який надає держгарантію по всі вкладам на 100% їх суми [наразі документ не підписаний Президентом, - ред.].

Тому якщо екс-власникам Приватбанку вдасться виграти суд, вони отримають банк вже капіталізованим із заведеними туди державою коштами.

Тому, власне, є побоювання, що були закулісні домовленості та що частина чиновників «в долі».

Уже згаданий Олександр Ярецький припускав, що лист екс-акціонерів Приватбанку «суттєво не вплине на винесення судами рішення на їх користь» у спорах з державою з огляду на два моменти:

«По-перше, суди можуть визнати, що це була дія під примусом, з огляду на незаконну поведінку протилежної сторони під час підготовки націоналізації Банк опинився в критичному стані в тому числі і через паніку серед його вкладників внаслідок проведеної проти нього інформаційної компанії.

По-друге, говорячи про «власників банку», не слід забувати, що Коломойський та Боголюбов, які підписали листа до уряду, не були 100% власниками акцій банку. Були й інші акціонери, які такий лист не підписували, та права яких були порушені під час приватизації. З формальної точки зору цього цілком достатньо, аби не розглядати такий лист як належний доказ того, що всі власники (акціонери) добровільно передали банк у власність держави».

О. Ярецький також висловлював думку, що сумнівні заяви Нацбанку про те, що 100% корпоративного портфелю Приватбанку – це інсайдерські кредити, можуть зіграти на руку І. Коломойському, який подав позов до держави та оскаржує націоналізацію банку.

«Екс-власники банку, звичайно, будуть використовувати всі наявні аргументи щодо невідповідності дійсності інформації, на підставі якої приймалось рішення про націоналізацію. І тут як раз той випадок, коли кількість може перейти в якість», - зазначив О. Ярецький.

Вікторія Страхова – колишній корпоративний секретар Приватбанку – у контексті націоналізації Приватбанку заявляла, що в Кабміні вважали, що «поставити підпис під документом, де буде стояти підпис К [І. Коломойського, - ред.] – може означати укладання угоди, а приклад ЮВТ [Ю. Тимошенко, - ред.] з перевищенням повноважень був у всіх на слуху».

«Ми два тижні мурижили цю тему, обсмоктуючи з усіх боків, але вердикт усіх юристів, включаючи Мін’юст – безпечніше нічого не підписувати. Так і народилася ідея, що власники пишуть лист, ми посилаємося на нього в постанові.

Юридичної сутності цього всього не було – можна сприймати як одностороннє зобов’язання, можна як оферту-акцепт. Для мене цей лист не мав значення в Україні – куди більше воно (на мою думку) може мати в Лондоні, якщо ІВК [І.В. Коломойський] подасть позов по експропріації.

Попутно це була і гарантія для прем’єра та КМУ, чому вони витратили на докап[італізацію] банку 5% ВВП країни», - зазначала В. Страхова. 

Оскарження bail-in. Олександр Завадецький у коментарі для Finbalance щодо операції bail-in під час націоналізації Приватбанку зауважував, що НБУ у випадку Приватбанку визнав більшість осіб пов’язаними на підставі презумпції (пов’язаності), «чого не достатньо для остаточного висновку щодо пов’язаності».

«Після встановлення презумпції мав слідувати етап доведення, а цей етап НБУ проігнорував. У тій частині, де бейл-ін стосувався осіб, визнаних пов’язаними на підставі презумпції, операція була проведена некоректно та має високі шанси на оскарження», - зауважував юрист.

У цьому ж контексті юрист ЮК «Юскутум» Богдан Шабаровський вказував на те, що чинне законодавство для віднесення до пов’язаних осіб вимагає з’ясувати не лише, ким є ця особа (керівник банку, власник тощо), а й характер взаємовідносин чи операцій між нею та банком.

"Іншими словами, для того, щоб визнати навіть Ігоря Коломойського пов’язаною особою із Приватбанком, недостатньо просто констатувати, що він був одним із ключових акціонерів.

Суди вимушені слідувати позиції законодавця, а на Нацбанк покладено обов’язок ретельно обґрунтувати рішення про визнання певних осіб пов’язаними з банком", - зазначав юрист.

Олександр Паращій в коментарі для Finbalance констатував, що ті з держателів єврооблігацій Приватбанку, з якими він спілкується, впевнені у своїй правовій позиції у британських судах (у контексті судових спорів з державою): 

«Вони вважають, що банк/держава порушили норми британського права, застосувавши списання за українським законодавством. На їх думку, списання облігацій було б правомірним лише у випадку ліквідації банку. Позиватися вони, скоріше за все, будуть до банку, який не виконав свої зобов’язання. Але, як на мене, bail-in єврооблігацій відбувся також із порушенням українського законодавства», - зауважував фінансист.

Іван Угляниця - екс-глава департаменту інвестиційного банкінгу одного з найбільших банків в Азербайджані – PASHA Bank - у коментарі для Finbalance таким чином оцінював судові спори щодо операції bail-in у Приватбанку: 

"Думаю, що держателі єврооблігацій, як і списаних на Кіпрі депозитів, мають дуже добрі юридичні перспективи.

Хоча, є певні ознаки того, що власники списаних депозитів [передусім, Суркіси, - ред.] вже вирішили свою проблему через “перемовини на високому рівні”.

Держателям єврооблігацій буде важче, оскільки там багато дрібних власників, і мало хто з них бажає інвестувати в судовий процес із невідомими часовими та грошовими рамками. Але, якщо припустити, що власники облігацій готові йти до завершення процесу, то, я вважаю, що там буде перемога для них.

До речі, подібне рішення нещодавно було прийнято в Лондонському арбітражі по єврооблігаціях «Уралсібу», які були списані в дуже схожих умовах, що просто в черговий раз підтверджує, що саме списання було зроблено, скоріше, для відстрочення дати виплати окремих зобов’язань".

Голова правління банку "Південний" Алла Ванецьянц у коментарі для Finbalane, віддаючи в цілому належне важливості запобігання прихованому кредитуванню пов`язаних осіб, зауважувала, що система регулювання і контролю НБУ за цим "достатньо жорстка, власне, жорсткіша, ніж вимоги міжнародних стандартів".

"Вона має значний компонент певного суб’єктивного судження з боку регулятора. Ті критерії, які застосовуються для визначення пов’язаності, часом суперечливі та дають можливість різного роду трактувань. Регулювання має бути побудовано на більш об’єктивних критеріях. Крім того, ця «презумпція пов’язаності» більшою мірою стосується саме банків з українським капіталом, ніж банків державних чи іноземних", - зауважувала банкір.

Заступник глави НБУ Катерина Рожкова в інтерв’ю для Finbalance, коментуючи програші держави в судових спорах з Суркісами та їх структурами, висловлювала думку, що у міжнародних судах будуть звертати увагу на рішення українських судів:

«Вже прийняті [судові] рішення, як мінімум, дивують, оскільки закон чітко визначає, що при націоналізації системного банку всі відповідні зобов’язання повинні бути конвертовані в капітал.

Водночас слід розрізняти інструменти – інвестиції та просто депозит фізособи чи поточний рахунок юрособи, яка обслуговується в банку. Інвестор завжди несе підвищений ризик.

Одна річ, коли ти прийшов на обслуговування в банк і сталася націоналізація. Інша історія – коли ти абсолютно свідомо, оцінюючи ризики, інвестуєш (про субординований борг взагалі немає що говорити).

Інвесторам, як мені здається, треба судитися не з нами. Вони робили висновки на основі звітів PwC…

Я просто не розумію, чому вони приходять до нас. Ви ж як інвестори взяли на себе цей ризик, він зіграв – ви програли. Слід це визнати. Ви могли вийти з цього ризику, ви могли продати папери, але ви цього не зробили, ви залишилися в цьому ризику. Свідомо абсолютно. Ви інвестували в цю країну за її законами, і за її законами ці кошти були спрямовані в капітал під час націоналізації.

Звичайно, що будь-які рішення, які будуть проти націоналізації, вони будуть ускладнювати процес».

Олександр Ярецький у коментарі для Finbalance констатував, що методологічна помилка, яку законодавці заклали в закон «Про банки і банківську діяльність», по факту суттєво скоротила масштаб повноважень НБУ в частині віднесення тих чи інших осіб до числа пов’язаних з банком, аніж ніби й прописано в цьому документі:

«Проблема полягає саме в коректному визначенні особи як такої, що є пов’язаною із банком. Суть в тому (раніше це було закріплено і законодавчо), що особа може вважатись пов’язаною з банком, якщо вона може суттєво впливати на його діяльність безпосередньо або через інших таких пов’язаних осіб, наприклад, примушуючи банк на укладення з ним договорів на неринкових умовах і завдаючи цим збитків самому банку та ставлячи під загрозу дотримання прав вкладників та інших кредиторів банку.

Тому поряд із формальними ознаками віднесення особи до пов’язаної із банком, наприклад, через родинні зв’язки з менеджментом тощо, завжди існувало в законодавстві і неформальне визнання особи пов’язаної через можливість суттєвого впливу на банк з інших будь-яких підстав.

Останніми змінами до ст.52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» було встановлено нові критерії віднесення осіб до пов’язаних та Національному банку України надано право встановлювати свої, додаткові критерії віднесення особи до пов’язаної з банком особи.

Однак при цьому законодавець припустився методологічної помилки, дозволивши НБУ визнавати особу пов’язаною тільки за наявності в неї інших ознак пов’язаності, встановлених безпосередньо в законі.

Тому хоча НБУ, скориставшись таким правом і встановив безліч інших непрямих ознак пов’язаності у своєму положенні (положення №315), деякі з яких є доволі сумнівними, і такі додаткові ознаки не можуть застосовуватись автономно [від закону, - ред.].

Крім того, рішення про визнання особи пов’язаною з банком, як і будь-які інші рішення регулятора, мають прийматись за встановленою законом процедурою органами НБУ, передбаченими законом. Такими є тільки правління НБУ та його комітети, створення яких прямо передбачено законом України «Про Національний банк». НБУ ж приймав рішення спеціально створеною для цього комісією, наявність якої та її повноваження законом не передбачені. Тому такі рішення є юридично нікчемними», - зауважив О. Ярецький.

Цитата зі статті 52 Закону «Про банки і банківську діяльність»:

«Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов’язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв’язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов’язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов’язаною з банком не доведе протилежного».

Про прострочені борги Приватбанку по кредитам рефінансування на 11,8 млрд грн та супровідні ризики визнання його проблемним або й неплатоспроможним (з огляду на вимоги законодавства) читайте тут. Про поразки НБУ в судових спорах з "приватіцями" щодо рефінансування див. тут. Про намагання І. Коломойського розірвати договори поруки з НБУ - тут.

Про реструктуризацію корпоративного портфелю Приватбанку - тут, про "ісламський банкінг" в Приватбанку та "напівінсайдерські" кредити - тут. Про forensic audit Приватбанку, який проводить Kroll та AlixPartners, - тут і тут. Заяву представника держави на переговорах з екс-власниками Приватбанку, що "поганий мир краще, ніж війна", див. тут.