Горбаль – про Приватбанк: держава в т.ч. має піти на поступки екс-власникам

19.07.2017, 17:00

Екс-член Ради НБУ Василь Горбаль прокоментував для Finbalance поточну ситуацію довкола Приватбанку та способи її врегулювання (пряма мова):

"Приватбанк працює стабільно після значної докапіталізації, яку провела держава. Говорити наразі про ризики ліквідності не доводиться.

Під час націоналізації не було створено значних операційних ризиків, що свідчить про достатню злагодженість дій. Це важливо, оскільки був ризик зупинення роботи банку.

Завдання на майбутнє – щоб уряд не змушував Приватбанк фінансувати певні підприємства чи держбюджет, як це традиційно робили різні уряди у випадку інших держбанків.

Розумію консервативний підхід нинішнього топ-менедженту банку та його намагання максимально сформувати резерви, щоб убезпечитися від ризиків. Якщо за результатами перемовин з екс-власниками банку чи інших процесів проблемні кредити перейдуть в категорію якісних, резерви розформуються, і банк буде декларувати прибутки.

У контексті дискусій щодо можливого виведення рефінансування з Приватбанку. У суспільстві є уявлення, що як тільки рефінансування НБУ заходить в якийсь банк, кошти відразу йдуть кудись в офшори. Насправді ж у більшості випадків виведення немає. Гроші спрямовуються на виплату депозитів, водночас паралельно може відбуватися або переоформлення старих кредитів, які банк видав раніше, або їх пролонгація. Слід розуміти, це мало місце в Приватбанку.

Чи реально продати корпоративний портфель цього банку? Це надзвичайно складно зробити, з огляду на те, що портфель – це, передусім, комплекс взаємовідносин з колишніми співвласниками, і він, по суті, вже реструктуризований, визначені терміни погашення позик.

До слова, очевидно, що осіння реструктуризація корпоративних кредитів у портфелі Приватбанку відбулася якщо не під контролем, то, принаймні, з відома НБУ.

Щодо переговорів держави та екс-власників банку.

Будь-який банк менше втрачає, якщо знаходить компроміс з позичальником. Але слід створити підґрунтя для пошуку точок дотику. Юридично це може бути складно, але коли банк вимагає в позичальника негайне повернення боргів, як правило, починається юридична війна, яка здебільшого закінчується для банку негативно.

У конкретній ситуації важливо, хто саме візьме на себе відповідальність. Організація конкурсів на чергового голову правління, створення «незалежної» ради банку і т.д., формує враження про намагання уникнути відповідальності.

За нинішніх умов було б логічно, щоб процес очолив керівник уряду або як мінімум, міністр фінансів, і щоб домовленості закріплювалися офіційними угодами.

Зрозуміло, що за наслідками таких перемовин по кредитам можуть бути встановлені ставки, які будуть дивувати експертів, але які будуть давати гарантію повернення позик.

У своїй практиці я часто використовував по безнадійним кредитам знижені ставки, фактично до мізерної. У багатьох випадках це себе виправдовувало, оскільки клієнт повертав основну суму боргу та залишався вдячним клієнтом банку.

Якщо таке поле можна створити, його слід створити. Це питання політичної волі та політичної відповідальності.

Щоб врегулювати питання Приватбанку, можна було б ухвалити рамковий закон, який уможливив такі реструктуризації. Це стало б певною гарантією для реалізації домовленостей. Але зараз у Верховній Раді інше політико-інформаційне поле, і тому поки що навряд чи це буде можливо".