Глава НБУ: штучна девальвація – поганий шлях для збільшення доходів держбюджету

Все про економіку та фінанси

Глава НБУ Яків Смолій в інтерв’ю для газети “Дзеркало тижня. Україна” констатував, що з початку року Нацбанк викупив на ринку в резерви понад 1,2 млрд дол. При цьому він висловився проти того, щоб набагато активніше поповнювати валютні резерви, що в свою чергу могло б спровокувати ослаблення гривні.

Нижче - пряма мова Я. Смолія:

“Ми приблизно орієнтуємося, який у нас обсяг пропозиції валюти і попиту на неї, і виходимо з того, що маємо нарощувати резерви, але водночас і не повинні заважати ринку визначати курс гривні, який відповідає стану економіки. Ми всі вже бачили, до чого призводить підтримання курсу гривні на штучному рівні, відірваному від економічних реалій, — до накопичення дисбалансів і криз.

Ми вже давно відійшли від фіксованого курсу. Курс зараз визначає не Національний банк, а ринок. Уряд використовує при складанні бюджету ті чи інші технічні, розрахункові показники [в держбюджеті закладався середньорічний курс 29,3 грн/дол, на кінець року - 30,1 грн/дол, - ред.], однак кон`юнктура ринку може їх реалізації і не сприяти. Якщо імпорт і експорт сьогодні формують інший курс, ніж закладено в бюджет, ми в це втручатися не можемо. Ми лише слідкуємо, щоб коливань великих не було, адже вони збільшують невизначеність в економіці і заважають бізнесу та населенню приймати довгострокові рішення. Оце і є найбільша об`єктивність.

Якщо ми знову повернемося до питання курсу, то у нас валютних запозичень у структурі державного боргу більше гривневих, і зміцнення гривні допомагає цю проблему вирішити.

Припустімо, що НБУ може короткостроково все вирівняти [через ослаблення гривні, що зменшило б дефіцит торгового балансу та сприяло б збільшенню податкових надходжень у т.ч. від імпорту, - ред.] з допомогою тиску на курс гривні і задовольнити прем`єр-міністра. Але навіщо? Це рішення не вбереже нас від повторення ситуації через певний час. У НБУ, якщо ми втримаємо його незалежність, керівництво має приходити на сім років і працювати на тривалу перспективу. Ми не можемо зациклюватися на короткостроковій ситуації і не можемо дозволити собі "одноразові" рішення, які не вирішують суті проблеми.

Якщо інфляція у нас не буде низька, то в бізнесу та іноземних інвесторів не буде стимулу до здійснення довгострокових капіталовкладень. А це — те джерело, яке й повинно сприяти формуванню профіциту платіжного балансу.

Якщо в нас інфляція буде на рівні 13%, як сьогодні, то ми не можемо очікувати на довгострокові інвестиції, адже інвестор не може прорахувати, яка в нього буде довгострокова рентабельність. Тому ми зараз і бачимо лише короткострокові вкладення, коли під високі ставки йдуть лише так звані гарячі гроші. Це не вкладення в економіку, а спекулятивні дії — прийшов, спробував і пішов. Якщо ж ми хочемо, щоб хтось купив обладнання, створив виробництво, реалізував інфраструктурний проект, то мусимо взяти під контроль інфляцію, інакше жодний довгостроковий, стратегічний інвестор сюди не прийде.

Якщо ми говоримо про середньострокову перспективу, то покращувати стан платіжного балансу необхідно не маніпуляціями з цифрами з допомогою курсу гривні, а реальним збільшенням внутрішнього виробництва й експорту. І, до речі, підґрунтя для цього є. Вже більше року, коли українські експортери втратили ринок збуту східного сусіда і поступово переключаються на Західну Європу та азійські країни. Потенційно цей тренд можна використати. Настільки значна кількість продуктів харчування поїхала в Європу, що в Україні навіть відчувається їх нестача, ми вже бачимо зростання цін на яйця, м`ясо, молоко. Тобто вже зараз ми маємо причини виробляти більше цієї продукції. Але швидко збільшити виробництво не вийде, потрібен час, аби виростити тварин, вирішити питання з кормами, із додатковою інфраструктурою. Але потенційно ми можемо наростити виробництво”.