The Economist: економіка Німеччини гальмує через надмірну орієнтацію на експорт

Все про економіку та фінанси

Німецька економіка стала заручницею своєї експортної орієнтованості. Разом з тим, її ризики поглиблюються демографічними чинниками та Китаєм, пише The Economist.

Експортні здобутки Німеччини настільки вражають, що інші країни намагаються імпортувати навіть німецьку політику. Франція нещодавно, озброївшись прикладом східного сусіда, здійснила реформу праці. Британські політики періодично намагаються копіювати німецьку систему професійно-технічної підготовки. Уряди далеких і близьких країн намагались наслідувати німецьких дрібних і середніх виробників.

Уміння Німеччини виробляти товари, затребувані для країн з економікою, що розвивається, таких як Китай, допомогло їй швидко відновитись після фінансової кризи 2007-2008 років, а також пом`якшило вплив кризи державного боргу, яка згодом охопила єврозону.

Та зараз валютна виручка Німеччини зменшується. Нові обмеження на викиди (власники авто з великими двигунами платять більший податок, - ред.) загальмували виробництво автомобілів влітку; низький рівень води в Рейні затримував відвантаження. Але, як говорить Хольгер Шмідінг з банку Berenberg, навіть без цих тимчасових труднощів, річний приріст ВВП уповільнився б до 1% у другому півріччі.

Сектори, орієнтовані на внутрішнє виробництво, і заплановані підвищення державних витрат повинні допомогти Німеччині уникнути прямої рецесії. Але зворотною стороною успіху експорту є вразливість до умов за кордоном. Експорт складає половину ВВП, для порівняння - 12% в Америці та 30% - у Великобританії. Виробники очікують ще одного невдалого року, у зв’язку з ризиками посилення протекціонізму та болісного Brexit.

Після сильного 2017 року, чистий експорт зменшив ріст ВВП у 2018 році, що, ймовірно, трохи знизило гігантський профіцит рахунку поточних операцій Німеччини на 8% від ВВП. Експорт до Великобританії скоротився. Так само сповільнився і до численних країн, що розвиваються. Китайський апетит до німецьких товарів став трохи меншим. Volkswagen, великий автовиробник, повідомив про падіння експорту у Китай у другій половині 2018 року. Вольфганг Шефер, головний фінансовий директор компанії Continental, виробник автомобільних запчастин, зазначає, що безпрецедентне падіння попиту в Китаї та нові обмеження на викиди, зменшили зростання доходів у автомобільній промисловості. Тоді як автомобілі, їх комплектуючі та аксесуари складають понад 15% німецького експорту.

Всередині країни також були розчарування. Витрати споживачів росли у минулому році повільніше, ніж у 2016-17 роках, незважаючи на найнижчі процентні ставки, найнижчий рівень безробіття з часу об’єднання країни та ріст заробітної плати, який за німецькими стандартами досягав 2,8% на рік. Замість цього споживачі заощаджували. Деякі економісти вважають, що домогосподарства готуються витримувати спад; інші вважають, що старіше населення готується до виходу на пенсію. У будь-якому випадку, вони навряд чи стимулюватимуть зростання цього року.

Зниження промислового рівня, здається, продовжиться. Дані, опубліковані 7 лютого, показали, що промислове виробництво скорочувалося і в грудні. Пан Шефер вважає, що перша половина року попит продовжить знижуватися, як це спостерігалося у другій половині 2018 року. Аналітики Deutsche Bank вважають, що дані за січень відповідають скороченню ВВП у першому кварталі. Як МВФ, так і міністерство економіки Німеччини знизили свої прогнози щодо зростання ВВП цього року до 1-1,3%.

Цілком можливий і ще менший ріст. Три з п`яти найбільших експортних ринків Німеччини – Америка, Китай і Великобританія – можуть зазнати різкого уповільнення цього року. Торгівельна напруга може загостритися. Інститут економічних досліджень, аналітичний центр в Мюнхені, повідомляє, що якщо президент Дональд Трамп втілить своє бажання оподаткувати імпортовані європейські автомобілі, це може відсікти 0,2% від німецького ВВП.

Деяке уповільнення, за словами німецьких чиновників, очікується у десятирічній перспективі. Звіти про зростання потужностей та дефіцит кадрів, підігріли страх неконтрольованої інфляції («перегрівання»), навіть за умов м’яких цінових тисків. У січні голова Бундесбанку Йенс Вейдманн заявив, що не бачить причин послаблювати монетарну політику для Європейського центрального банку. Філіп Стейнберг, головний економіст міністерства економіки, зазначає, що попит підтримуватимуть витрати на соціальне забезпечення та пільги з податку на доходи. Також заплановані податкові стимули на дослідження та розробки. І якщо настане рецесія, у Німеччини є достатньо сил для її подолання. П`ятий поспіль профіцитний бюджет минулого року, знизив державний борг до менш ніж 60% ВВП.

Але за цими першими міркуваннями вимальовуються ще більше занепокоєння: Німеччина може втратити свою конкурентну перевагу. Незважаючи на недавню високу імміграцію, МВФ очікує, що чисельність робочої сили почне скорочуватись у 2020 році. Разом з недостатнім зростання виробництва, це обмежить потенціал економіки. Підприємці та економісти хочуть стимулювати інвестиції, які були зовсім малими, та модернізувати суспільну інфраструктуру – від доріг до широкосмугового зв’язку.

В опублікованій 5 лютого промисловій стратегії міністр економіки Пітер Алтмайер застерігає, що сильні сторони економіки Німеччини не є «даними Богом» і повинні бути зароблені, особливо, коли Китай переключається зі споживача на конкурентів. Пропозиції включають зниження цін на енергоносії, підтримку промисловості та збільшення інвестицій за рахунок податкових пільг. Є і більш суперечливі пропозиції – пан Альтмайер хоче послабити антимонопольні правила і захистити «національних чемпіонів» від іноземних поглинань, щоб вони могли конкурувати з китайськими гігантами. Не дивлячись на те, що інші країни хочуть навчатися у Німеччини, її уряд поглядає на Схід.