"Дельта Банку" не вдається відсудити 286 млн грн. в компанії Хмельницького-Іванова

Все про економіку та фінанси

Київський апеляційний господарський суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ліквідатора «Дельта Банку» на рішення Господарського суду м. Києва від 24.09.2015р. у справі № 910/19674/15, який відмовив «Дельта Банку» в задоволенні позову до ТОВ «Кримська девелоперська компанія» про стягнення 286,4 млн грн.

ДОВІДКОВО: «Кримська девелоперська компанія» пов’язана з компанією Ukrainian Development Partners з «Київської інвестиційної групи» Василя Хмельницького та Андрія Іванова. UDP, зокрема, була інвестором ТРЦ «Меганом» у Сімферополі, а її девелопером виступала якраз «Кримська девелоперська компанія». Як повідомляв В. Хмельницький у серпні 2014 року, ТРЦ «Меганом» був виставлений на продаж.

Як встановив суд, 24.06.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальник) був укладений кредитний договір зі змінами та доповненнями, відповідно до якого банк надає позичальнику у користування кредит окремими частинами (траншами) на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 9,56 млн дол. зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 10 лютого 2015 року.

У забезпечення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, 24.07.2014 р. між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Кримська девелоперська компанія" та ОСОБА_5, який виступив майновим поручителем був укладений договір поруки № П-2010395-4 (далі - договір поруки-1), відповідно до якого ОСОБА_5 зобов`язався солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.

03.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальник) та компанією S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (поручитель) був укладений договір поруки № П-2010395/S17 (далі - договір поруки-2), відповідно до якого компанія S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED, як поручитель, зобов`язалася солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.

17.12.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор), ТОВ "Кримська девелоперська компанія" (позичальник), та компанією S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (поручитель) був укладений договір поруки № П-2010395/S19 (далі - договір поруки-3), відповідно до якого компанія S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED зобов`язалася солідарно з ТОВ "Кримська девелоперська компанія" відповідати за виконання зобов`язань за кредитним договором.

У договорах поруки-1,2,3 сторони погодили, що поручителі відповідають за зобов`язаннями боржника перед банком щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів, пені, комісійних винагород в строки та на умовах, визначених у кредитному договорі.

В обґрунтуванням своїх вимог ПАТ "Дельта Банк" зазначає, що відповідач у порушення умов кредитного договору свого зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме - в обумовлені строки, визначені погодженим графіком, не здійснив повернення банку кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

30.12.2014 року поручителі - ОСОБА_5 та компанія S.S.B BIO-SCIENCE TRADING LIMITED (Республіка Кіпр) на виконання умов договорів поруки-1,2,3 сплатили банку 98,7 тис дол, 61,1 тис дол. та 30 тис дол, що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

24.07.2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (продавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - договір відступлення), відповідно до якого позивач зобов`язався передати ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" право вимоги до ТОВ "Кримська девелоперська компанія" за 37 млн грн.

30.12.2014 року на виконання вказаного договору позивач та ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" підписали акт приймання-передачі прав вимоги за кредитним договором, стягнення за яким є предметом даного спору.

З огляду на це, суд прийшов до висновку, що позивач - ПАТ "Дельта Банк", як первісний кредитор, втратив права вимоги на стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки такі права було ним відчужені іншій особі.

Судом встановлено, що станом на 30.12.2014 р. право вимоги по поверненню кредиту позивачу вже не належало, а заборгованість по несплачених процентах, яка відповідно до розрахунку позивача на цю дату склала 105,5 тис дол. була погашена поручителями відповідача (позичальника), про що свідчать призначення платежів у платіжних дорученнях.

Водночас обгрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що договори поруки-1,2,3 та договір відступлення права є нікчемними, а тому просив задовольнити позов.

15.06.2015 та 30.07.2015 року за результатами перевірки укладених договорів позивач повідомив ТОВ "Кримська девелоперська компанія" про нікчемність правочинів, що забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором - договорів поруки-1,2,3 та договору відступлення, з посиланням на ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Також в апеляційній скарзі позивача вказував на нікчемність вищевказаних договорів, як таких, що визначені п.п. 3, 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вважав, що вони не створюють будь-яких правових наслідків в силу приписів ст. 216 ЦК України.

Згідно з пунктами 3, 7, 8 частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на які посилався ПАТ "Дельта Банк" (в редакції, що діяла на час укладення договорів) передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

«Разом з тим, обставин про настання вищевказаних підстав для нікчемності позивач суду не навів, так само, як не надав доказів на підтвердження вказаних обставин, з яких би вбачалось, що банк здійснив відчуження майна за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком).

Також у матеріалах справи не міститься доказів, що банк укладав правочини з іншими поручителями та новими кредиторами, умови яких передбачають гірші умови поручительства чи відступлення права вимоги, ніж ті, що розглядаються у даній справі, які саме переваги надавались відповідачу у спірних договорах.

Позивачем не доведено суду, що банк уклав правочин з пов`язаною особою банку і яким чином ця особа вплинула на умови укладення спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договори поруки № П-2010395-4 від 24.07.2014 року, № П-2010395/S19 від 17.12.2014 року № П-2010395/S17 від 03.12.2014 року, містять всі необхідні істотні умови, передбачені законом: предмет, строки, посилання на основне зобов`язання, обсяг відповідальності поручителів, що узгоджується з вимогами ст.ст. 553, 556 ЦК України. Зазначені договори скріплені підписами та печатками повноважних осіб сторін цих угод та у подальшому були ними виконані.

Таким чином, на час укладення вказаних правочинів сторони досягли взаємної згоди щодо усіх їх істотних умов та вказані договори було укладено у повній відповідності із вимогами законодавства.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги від 24.07.2014 р., суд вважає, що цей договір був укладений згідно з вимогами чинного законодавства та у відповідності до волевиявлення сторін», - констатується в постанові суду.

Нагадаємо, що за даними Фонду гарантування вкладів, за період тимчасової адміністрації та ліквідації "Дельта Банку" його вкладникам уже було виплачено 13,7 млрд грн.

Причому слід зважати, що відповідні виплати на сьогодні є однією з ключових передумов для ослаблення гривні, оскільки вони здійснюються за рахунок емісії гривні (НБУ монетизовує ОВДП, які для ФГВФО випускає Мінфіну).

Відповідно до статистики АУБ, збиток «Дельта Банку» в січні-серпні склав 50,6 млрд грн.

У 1-му півріччі банк зафіксував збиток 44,05 млрд грн (у ІІ кварталі – 10,8 млрд грн). Це був найгірший фінансовий результат у банківській системі. Основна причина цього – відрахування до резерву під знецінення кредитів на коштів в інших банках (-37,6 млрд грн); відрахування до резерву під знецінення дебіторської заборгованості та інших фінансових активів (-9,2 млрд грн); негативний результат від переоцінки інших фінансових інструментів (-1,1 млрд грн).