Чи будуть банки в «шоколаді» через пролонгацію рефінансування до кінця 2018 р.

Все про економіку та фінанси

Сьогодні набрала чинності постанова правління НБУ №602 від 25 вересня, в якій передбачена можливість пролонгації кредитів рефінансування, виданих банкам, до 20 грудня 2018 року.

Сама по собі поява такого документу – не дуже хороший сигнал, адже він зайвий раз унаочнює, що банківська система знаходиться, м’яко кажучи, не в оптимальній кондиції, якщо, на думку регулятора, учасникам ринку потенційно може знадобитися така більш ніж відчутна підтримка. Адже на кону – десятки мільярдів гривень, виданих банкам як у 2014 рр., так і в минулі роки (причому йдеться як про кредити на підтримку ліквідності, так і стабілізаційні кредити).

Зрештою, не виключено, що постанова НБУ де-факто фіксує неминуче – у визначений термін багато банків все одно не змогли б повернути регулятору позики, і тому кредитор фактично в безвихідній ситуації йде на реструктуризацію заборгованості. Не особливо радісне враження посилює й те, що зовсім нещодавно НБУ ухвалив рішення про пролонгацію рефінансування до грудня поточного року (погашення якого припало до на вересень-листопад). А значить НБУ не очікує відчутного поліпшення ситуації на ринку, як мінімум, в найближчий рік.

З іншого боку, банки-одержувачі рефінансування можуть дещо розслабитися. Для багатьох повернення мільярдів рефінансування ускладнювало і так непросте становище на фоні військово-політичних та економічних подій у державі. Водночас це не обов’язково означає, що життя буде здаватися медом. Як і не означає, що не буде…

Враховуючи величезну ціну питання, а значить у наших реаліях супровідні корупційні ризики, виникає питання – наскільки прозоро й справедливо буде проводитися реструктуризація? Чи будуть зловживання з боку НБУ? Однозначну відповідь на це питання, безумовно, дасть лише практика. Якщо ж опиратися на сам документ, нормативні передумови для цивілізованого проведення реструктуризації заборгованості банків перед НБУ є. Головне – ними скористатися, а не перетворити в інструмент «доїння» учасників ринку або підтримку «фаворитів».

Потенційно реструктуризація заборгованості по кредитам рефінансування накладатиме чимало обмежень на роботу банків. Зокрема, вони не зможуть

- здійснювати виплати дивідендів акціонерам, крім виплати за привілейованими акціями;
- розподіляти капітал в будь-якій формі, крім спрямування прибутку на збільшення статутного капіталу, формування резервного фонду, покриття збитків минулих років;
- виплачувати заохочувальні й компенсаційні виплати, які не є складовою частиною основної та додаткової зарплати;
- здійснювати інвестицій та придбавати цінні папери (крім держоблігацій, боргових цінних паперів, що емітовані Нацбанком, облігацій держпідприємств, ДІУ);
- здійснювати активні операції з пов’язаними з банком особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови про реструктуризацію заборгованості;
- надавати бланкові кредити (крім кредитів фізособам у сумі не більше ніж 50,0 тис. грн., у тому числі кредитів овердрафт, міжбанківських кредитів/депозитів строком до 30 днів для банків, які мають фінансовий стан не нижче класу “Б”);
- здійснювати дострокове повернення коштів пов’язаним з банком особам тощо.

Це вже не кажучи про застосування Нацбанком процедури «особливого режиму контролю шляхом призначення куратора банку».

Додатковий клопіт – це необхідність надання банком, зокрема, письмового запевнення, погодженого з його спостережною радою, щодо збільшення розміру регулятивного капіталу банку на суму не менше ніж 20% від суми заборгованості у строк до 31 грудня 2015 року. Крім того, банк має подати програму фінансового оздоровлення, затверджену його спостережною радою, на строк до 31 грудня 2018 року, яка має містити програму капіталізації, яка складена з урахуванням результатів діагностичного обстеження банку (стрес-тесту, - ред.).

Реструктуризація заборгованості буде здійснюватися шляхом укладання нових кредитних договорів на всю суму боргу та нових договорів застави/іпотеки. Тобто фактично створюються передумови для фактичної «ревізії» раніше виданих позик, у т.ч. з точки зору «укомплектування» заставного майна, з чим, як відомо, проблем вистачає (про що говорили і в Нацбанку).

Слід також зауважити, що не факт, що реструктуризація буде «повальною», хоча б тому, що в постанові йдеться про «право» НБУ зробити це «з урахуванням монетарних можливостей». Що лишає простір для «різноманітного» маневру регулятору.

Рішення про зміну істотних умов (щодо процентної ставки, строку дії кредитних договорів та графіка повернення заборгованості, переліку забезпечення, а також обмежень та вимог щодо діяльності банку) прийматиме правління НБУ на підставі «клопотання банку за поданням Генерального департаменту банківського нагляду».

Погашення кредитів має відбуватися поступово – упродовж наступних чотирьох років не менше ніж по 25%, сплата процентів – щомісячна.

Важливе питання з вартістю ресурсу. З одного боку, ставка має уніфікуватися (облікова ставка +1,5 п.п. з коригування в разі зміни облікової ставки). З іншого боку, для декого вона може зменшитися, кому раніше доводилося брати позики по вищим ставкам, ніж «окремим» банкам.

За згодою із власниками істотної участі в банку можуть укладатися договори фінансової поруки, що в т.ч. дозволить застосовувати вищий коригуючий коефіцієнт до вартості заставного майна. «Національний банк не змінює істотних умов, якщо структура власності банку не відповідає вимогам прозорості, установленим Національним банком», - .зауважується в постанові. Що, з одного боку, створює додатковий важіль для підвищення прозорості банківського сектору, а з іншого, може виступити передумовою для «відсіювання» «небажаних» (з тих чи інших мотивів) претендентів на реструктуризацію.

Прийнятним забезпеченням за кредитами рефінансування визначено:

- держоблігації України (коригуючий коефіцієнт – для цього виду забезпечення 0,9);
- облігації ДІУ та підприємств, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабміну (коригуючий коефіцієнт – 0,8);
- кошти в іноземній валюті (долари США, євро, англійські фунти стерлінгів, швейцарські франки, японські єни), що розміщені банком у Нацбанку у формі гарантійного депозиту (коригуючий коефіцієнт – 0,9);
- гарантії банків-нерезидентів та/або фінансових установ-нерезидентів, які мають кредитний рейтинг не нижчий, ніж "А-" згідно з міжнародною шкалою, підтверджений у бюлетені агентства (компанії) Standard & Poor`s, або аналогічний рейтинг Moody`s Investors Service та Fitch IBCA (коригуючий коефіцієнт – 0,9);
- гарантії міжнародних багатосторонніх банків – Світовий банк, ЄБРР, МФК тощо (коригуючий коефіцієнт – 0,9);
- ураховані векселі суб’єктів господарювання-резидентів, що авальовані Кабміном (коригуючий коефіцієнт – 0,8);
- банківські метали у стандартних або мірних зливках за умови зберігання в НБУ (коригуючий коефіцієнт для цього виду забезпечення – 0,8).

Щодо нерухомого майна як забезпечення. Єдиний (цілісний) майновий комплекс може прийматися в забезпечення разом з корпоративними правами на частку в статутному капіталі юридичної особи, яка є власником цього комплексу, оцінку яких здійснено незалежним суб’єктом оціночної діяльності. Коригуючий коефіцієнт для цього виду забезпечення в разі укладення договору фінансової поруки з власником істотної участі в банку/контролером – 0,8. У разі неукладення договору фінансової поруки з власником істотної участі в банку/контролером – 0,5.

Будуть також прийматися як заставка майнові права за укладеними банком-позичальником кредитними договорами з юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, заборгованість за якими класифікована за I та II категоріями, за умови, що:

- строк дії кредитного договору не менше ніж строк повернення заборгованості у відповідному році;
- забезпеченням за кредитом є іпотека, крім об’єктів незавершеного будівництва;
- заборгованість за кредитом обліковується за відповідним балансовим рахунком банку не менше ніж 180 календарних днів;
- стан обслуговування боргу протягом останніх 180 календарних днів поспіль визначений як “високий” або “добрий”;
- кредитні договори укладені не з пов’язаними з банком особами; оцінка забезпечення здійснена відповідно до законодавства України.

Коригуючий коефіцієнт для цього виду забезпечення в разі укладення договору фінансової поруки з власником істотної участі в банку/контролером – 0,6. У разі неукладення договору фінансової поруки з власником істотної участі в банку/контролером – 0,4.