Чи буде Порошенко та нардепи серед мільйона осіб, які потраплять під люстрацію

Все про економіку та фінанси

16 вересня у Верховній Раді таки знайшовся 231 голос нардепів за довгоочікуваний закон «Про очищення влади». Не можна сказати, що була ухвалена найжорсткіша редакція цього документу. Однак і вона пройшла через парламентську залу дуже важко. І цього зрештою не сталося б, якби не тиск громадських активістів, які під стінами ВР вимагали прийняття закону та погрожували недвозначними наслідками для парламентарів. Що зрештою цей документ принесе державі? Хто і як може потрапити під люстрацію?

Кого торкнеться люстрація

Чиновників, щодо яких проводитиметься перевірка, законодавець назвав «суб’єктами перевірки».

Президент України відповідно до статті 3 Закону не є суб’єктом перевірки. Отже, Петро Порошенко може не боятися люстрації, незважаючи на членство в уряді М. Азарова.

Тим не менше, перевірці підлягає великий «чиновницький пласт»: професійні судді, члени та інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члени Вищої ради юстиції, судді Конституційного суду України, посадові та службові особи органів прокуратури, включно із Генпрокурором та його заступниками, СБУ, включно із Головою СБУ та його заступниками, Голова НБУ, Голова Рахункової палати, омбудсман, весь склад (включно із рядовими) МВС, податкової міліції, державної кримінально-виконавчої служби, члени ЦВК, військові ЗСУ (окрім «строковиків» та «мобілізованих»), народні депутати України, всі члени Уряду, інші державні службовці, посадові та службові особи органів місцевого самоврядування.

Закон прийнятий безстроково, і у ньому безпосередньо зазначено, що перевірятимуть також всіх тих, хто претендуватиме на перелічені посади у близькому чи далекому майбутньому. Успішне проходження перевірки обіцяють зробити обов’язковою умовою призначення/обрання. Отже, перевірятимуть всіх держслужбовців від Прем’єр-міністра до працівника апарату райдержадміністрації, майже всіх працівників правоохоронних органів та суддів. Недаремно Арсеній Яценюк заявив, що «перевірці підлягає близько мільйона осіб».

Хто не пройде люстрацію

Згідно зі ст. 4 закону «Про очищення влади», можна виділили 6 груп осіб, які займають чи хочуть займати посади, на які поширюється дія закону, але не зможуть пройти перевірку.

Перша група: чиновники, які у період із 25 лютого 2010 по 22 лютого 2014 р. р. займали найвищі посади в державі (Президента України, Прем’єр-міністра, інших членів уряду, інших керівників центральних органів виконавчої влади, Голови СБУ, Рахункової палати, НБУ, Генпрокурора, Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, Секретаря РНБО та деякі інші), члени ВККСУ та ВРЮ, прокурори області, району, міста, району в місті та їхні заступники. Фактично, не братиметься до уваги діяльність, скажімо, заступника районного прокурора. Щоб не пройти перевірку, достатньо попрацювати на цій посаді хоча б один день у період правління В. Януковича.

Друга група:чиновники, які у період із 1 грудня 2013 по 21 лютого 2014 р. р. (крім звільнених за власним бажанням) займали посади, які були перелічені у першій групі, а також: голова та заступники місцевих адміністрацій, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, керівники та їх заступники територіальних органів МВС та СБУ, члени РНБО, керівники та заступники структурних підрозділів Адміністрації Президента, Секретаріату Кабміну, керівники та заступники територіальних органів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади на місцях, керівники та заступники структурних підрозділів у місцевих адміністраціях. Під цю групу підпадає чималий ряд чиновників, наприклад, Начальник районного сектору управління Державної міграційної служби в певному районному центрі, який займав цю посаду у часи Революції Гідності. Його діяльність, знову ж таки, жодного значення не має.

Третя група: слідчі, прокурори, інші працівники правоохоронних органів, які в період із 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 затримували учасників акцій громадянського протесту, проводили щодо них слідчі дії, складали протоколи про адміністративні правопорушення, підтримували державне обвинувачення в суді;особи, щодо яких встановлена у визначеному законом порядку вина у завданні шкоди життю, здоров’ю, майну громадян – учасників масових акцій протесту із 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року; державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, які будь-якими діями або бездіяльністю намагалися перешкодити або перешкоджали реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року включно, якщо це встановлено в судовому порядку; голови, заступники та секретарі виборчих комісій, які організовували фальсифікацію виборів у 2004 та 2012 роках, якщо це доведено у суді.

Четверта група: особи, які до 19 серпня 1991 року займали керівні посади у КПРС на рівні «райкому» і вище, керівні посади у комсомолі на рівні «обкому комсомолу» і вище; особи, які закінчили вищі навчальні заклади КГБ (зокрема, нинішній Голова СБУ В. Наливайченко), гласно чи негласно співпрацювали із КГБ, займали посади «політруків» в армії, міліції.

П’ята група: особи,якіне пройшли перевірку відомостей у декларації про їхні майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру та близьких їм осіб за останні 3 роки та/або не змогли довести законність джерел походження отриманих доходів.

Шоста група: особи, які підлягають перевірці, але відмовилися від її проходження, або не подали необхідний пакет документів; особи, які мають громадянство інших держав; особи, які закликали до вчинення злочинів проти основ національної безпеки.

Хто перевірятиме

У постсоціалістичних державах, які проходили через механізм люстрації, так званий «люстраційний комітет» складався із моральних авторитетів, визнаних суспільством та обраних парламентом. В Україні вирішили піти принципово іншим шляхом.

В Україні люстрацію проводитимуть спеціально для цього створені центральна та територіальні комісії із перевірки спільно із Національним агентством із питань державної служби, а також попередньо «перевірені» керівники установ, чиї працівники підлягають перевірці. У цьому їм допомагатимуть Державна фіскальна служба, СБУ, прокуратура та навіть Інститут національної пам’яті, який має стати джерелом відомостей про причетність тих, кого перевіряють, до радянської партійної номенклатури. За тією логікою речей, яку ми можемо відстежити у законі, Національне агентство із питань державної служби має перш за все створити центральну та територіальні комісії із перевірки, порядок формування яких теж визначає Нацагенство.

Закон вимагає, щоб до складу комісій із перевірки входили не менше одного представника ЗМІ та представника громадськості із правом голосу. Відповідно до перехідних положень закону, центральна та територіальні комісії із перевірки повинні бути створені упродовж трьох місяців після набуття законом чинності. І тільки після цього новостворені комісії та інші органи перевірятимуть керівника самого Нацагенства. Виходить, що той, кого перевірятимуть, має великий вплив на формування та склад комісії, яка його перевірятиме, і тим задає тон усій процедурі люстрації.

Процедура люстрації

Процедура люстрації виглядає таким чином. Нацагенство створює центральну комісію із перевірки, визначає порядок її формування, після цього комісія перевіряє керівника Нацагенства. Потім керівник Нацагенства спільно із Державною фіскальною службою, Інститутом національної пам’яті та правоохоронними органами здійснює перевірку працівників Нацагенства, які підлягають перевірці. Виглядає так, що правоохоронні органи та ДФС на той час ще не пройдуть перевірку. У подальшому центральна та територіальні комісії, уже на той час сформовані за нам поки не відомими принципами, Національне агентство із питань державної служби, уже «люстроване», «за підтримки» правоохоронних органів та ДФС перевіряють керівників інших установ, що підлягають перевірці. Потім керівники цих установ перевіряють своїх працівників. Щоправда, поки цей процес виглядає дещо туманно. У процесі люстрації Нацагенство має затвердити план заходів із проведення перевірок, що має трохи прояснити цю процедуру.

Для цього керівник органу державної влади має подати до територіального органу Нацагенства план заходів із проведення перевірки, погоджений із фіскальною службою.

Що перевірятимуть

Чиновник, який підлягає перевірці, повинен надати документ під назвою «згода на проходження перевірки» за формою, яка має бути затверджена Нацагенством. Крім того, особа, яку перевіряють, подає автобіографію та декларацію про доходи, видатки, майно та фінансові зобов’язання себе та близьких їй осіб. ДФС має перевіряти правдивість відомостей, вказаних у декларації, і, що найцікавіше, відповідність видатків отриманим доходам. Поки собі важко уявити, як цей механізм реалізовуватиметься на практиці, адже такі масштабні перевірки витрат кожного чиновника та членів його сім’ї аж до бабусі/дідуся/племінника потребуватимуть аж надто великих витрат на їх проведення. Найімовірніше, що в контексті визначених підстав для неуспішного проходження перевірки перевірятимуться переважно кілька речей: перебування особи на певній посаді у певний час, правдивість декларації і, меншою мірою, заклики до сепаратизму тощо.

Строк перевірки становить 30 днів, однак може бути продовжений із обов’язковим повідомленням суб’єкта перевірки ще на 45 днів. Закон передбачає право громадських організацій, фізичних та юридичних осіб повідомляти органи перевірки про відомі їм відомості щодо осіб, які перевіряються, та обов’язок таких органів брати до уваги надані їм відомості. Таку інформацію можна буде надавати упродовж 14 днів після оприлюднення на сайті Нацагенства про початок проведення перевірки щодо конкретної особи.

Наслідки люстрації

За наслідками проведення перевірки складаються два документи: звіт про результати перевірки та висновок про результати проходження перевірки. Якщо звіт про результати перевірки виявився негативним для особи, яку перевіряли, керівник держоргану зобов’язаний відсторонити її від виконання службових обов’язків до складання висновку.

Керівник органу, у якому працював суб’єкт перевірки, готує висновок про результати проходження перевірки, на підставі якого приймає рішення про призначення/подальше перебування на посаді/звільнення того, кого перевіряли. Особа, яку перевіряли, має право подавати письмові зауваження до висновків, а також оскаржувати рішення свого керівника до комісій із проведення перевірки та/або до адміністративного суду.

Якщо результат перевірки судді буде негативний, то такий висновок надсилається до ВРЮ та ВККСУ, які повинні розглянути його протягом трьох місяців. Разом з тим, закон не зобов’язує ВРЮ та ВККСУ безумовно звільняти таких суддів, що може породити неприємну практику нехтування висновками про результати проходження перевірки судді.

Особи, які відмовились проходити перевірку, і ті, які її не пройшли, звільняються із неможливістю займати ці посади протягом 10 років із дня звільнення.

Важливо, що люстрація не розповсюджуються на осіб, які є учасниками бойових дій під час проведення антитерористичної операції на сході України.

У законі зазначено, що органом перевірки щодо осіб, які перебувають на виборних посадах, є ЦВК. Однак закон не містить чітких інструкцій до дії у разі непроходження перевірки особою, яка перебуває на виборний посаді (наприклад, народним депутатом України).