Бізнес-модель Приватбанку нагадувала ісламський банкінг, - Страхова

Все про економіку та фінанси

Вікторія Страхова – вже колишній корпоративний секретар Приватбанку, яка на днях зі скандалом пішла із займаної посади (інтерпретації, чому так сталося, в сторін конфлікту та близьких до них осіб різняться) – висловила думку, що бізнес-модель Приватбанку перед націоналізацією певним чином нагадувала ісламський банкінг.

«При такому підході ставка була неринковою - взагалі-то було до лампочки яка - хоч 1%, дохід же виходив в інших місцях і в інший спосіб. А фондування було і по 19%. При цьому дійсно просіла економіка, «поребрик» поцупив частину території і бізнес не процвітав.

Новий нагляд [НБУ] в особі Олександра Писарука [екс-перший заступник глави НБУ] будував класичну жорстку модель банківського нагляду, куди [Коломойський] зі своїм «українським варіантом банкінга» не вписувався», - констатує В. Страхова.

Як писав Finbalance, в грудні після націоналізації Приватбанку Сергій Будкін - керуючий партнер інвестиційної компанії FinPoint (входить у консорціум на чолі з Rothschild, який веде переговори з екс-власниками "Привату" щодо реструктуризації корпоративного портфелю) - таким чином описував власне бачення ситуації в Приватбанку:

«Згідно з законодавством України, повноваження в НБУ настільки широкі, що в багатьох випадках НБУ має право давати визначення і формувати деякі критерії визнання особи пов’язаною особою.

Вся ж історія групи «Приват» крутилася довкола того, що вони заявляли, що в них немає формально єдиної групи, єдиної структури.

Якщо я правильно розумію, як було організовано те, що на побутовому рівні називалося групою «Приват», то це нагадувало щось на кшталт системи ісламського фінансування, при якій ви даєте гроші не в кредит, щоб отримувати відсотки, а даєте гроші комусь і після цього бере участь в отриманні прибутку.

Тобто фактично хтось приходив до банку з ідеєю, казав, що в нього, наприклад, є зв’язки та можливість відкрити зерновий термінал, й потрібні гроші. Йому давалися 100 млн дол, йому надавався фінансовий контролер і після цього прибуток частково йшла на обслуговування кредиту, а більша частина йшла двом бенефіціарним акціонерам – людині, яка прийшла з ідеєю, та людині, яка це профінансувала».

За словами С. Будкіна, з огляду на це, заява НБУ про те, що 97% корпоративних кредитів Приватбанку були видані інсайдерам, може означати, що акціонери Приватбанку були непрямими вигодонабувачами й у Нацбанку існують якісь ознаки цього.

«Я підозрюю, що в значній частині ситуацій немає навіть формальних приводів пов’язаності, крім, наприклад, видачі кредитів під неринкові умови. Наприклад, я чомусь кредитую компанію XYZ під 5% річних, тоді як весь ринок кредитує під 15%», - додавав С. Будкін.

Нещодавно низка банкірів у коментарі для Finbalance підтверджували тезу С. Будкіна про широкі повноваження Нацбанку в частину визначення тих чи інших осіб інсайдерами того чи іншого банку.

Зокрема, голова правління банку "Південний" Алла Ванецьянц, вказуючи на важливість запобігання прихованому кредитуванню пов`язаних осіб, зауважувала, що  система регулювання і контролю НБУ за цим "достатньо жорстка, власне, жорсткіша, ніж вимоги міжнародних стандартів": 

"Вона має значний компонент певного суб’єктивного судження з боку регулятора. Ті критерії, які застосовуються для визначення пов’язаності, часом суперечливі та дають можливість різного роду трактувань. Банки витрачають дуже багато часу на роботу з перевірки клієнтів щодо критеріїв пов’язаності замість повної концентрації на оцінці бізнес-показників (платоспроможності, фінансових показників тощо).

Безумовно, регулюванням і контролем питання кредитування банками пов’язаних осіб потрібно займатися, це важлива робота, оскільки захищає банківську систему від додаткових ризиків. Але в частині реалізації цього завдання, на мою думку, є певна недостатня конкретність критеріїв визначення пов`язаності.

Регулювання має бути побудовано на більш об’єктивних критеріях.

Наприклад, за ознаками пов’язаних осіб (винятковість) можливо пов’язати з банком позичальника, який обслуговується виключно в банку та має кредитні відносини тільки з одним банком. Але такі позичальники існують, оскільки сервіс, наданий банком, повністю задовольняє вимоги цих клієнтів, а метою банку є залучення таких клієнтів .

Можуть бути питання щодо застосування критеріїв пов’язаності, адже вони є досить широкими та недостатньо конкретними, в результаті чого формується «презумпція пов’язаності», коли пов’язані всі, хто навіть віддалено нагадує ці критерії та саме банк має довести протилежне.

Крім того, ця «презумпція пов’язаності» більшою мірою стосується саме банків з українським капіталом, ніж банків державних чи іноземних". 

Виконавчий директор напрямку ризиків та реструктуризації "Кредобанку" Орест Кореновський у коментарі для Finbalance, теж погоджуючись з необхідністю мінімізації ризиків інсайдерського кредитування для системи, разом з тим констатував, що перелік критеріїв, що застосовуються Нацбанком для визначення пов`язаних осіб, "є досить широким та часто дозволяє пов’язати клієнтів, ознаки пов’язаності яких до банку носять формальний характер".

"Тому такий контроль на якісному рівні потребує значних затрат часу як збоку регулятора, так і зі сторони банку, оскільки не всі ознаки є об’єктивними і потребують пояснень зі сторони банку та узгодження із регулятором скасування пов’язаності.

Для забезпечення ефективної роботи банків та запобігання зловживань у питаннях пов’язаності необхідно забезпечити швидку реакцію регулятора на запити банків в межах визначення пов’язаних до банку осіб", - зауважував представник "Кредобанку".

У свою чергу прес-служба банку "Кредит Дніпро" зазначала, що "занадто велика пересторога зі сторони НБУ під час визначення потенційно пов’язаних із фінансовими установами осіб є доволі суттєвим стримувальним чинником для розвитку кредитування реального сектора економіки".

"Дуже часто у процесі прийняття рішення щодо кредитування потенційного позичальника виникають поряд із питаннями його плато- та кредитоспроможності також питання ризику визнання його пов’язаним із банком за рахунок неоднозначного трактування норм законів та підзаконних актів", - констатували в банку "Кредит Дніпро".

При цьому заступник глави НБУ Дмитро Сологуб в інтерв`ю для Finbalance таким чином прокоментував зауваження банкірів щодо жорсткого контролю над інсайдерським кредитуванням:

«Остання криза чітко показала, наскільки великим злом є пов’язане кредитування. Як тільки у власника банку з’являється сумнів, що банк може не втриматися, він відразу припиняє платити за пов’язаними кредитами, і банк «падає». Тут двох думок не може і бути».