Банкір: у PwC більше шансів довести свою правоту в конфлікті з НБУ

Все про економіку та фінанси

Екс-глава правління банку «Форум» Ярослав Колесник у коментарі для Finbalance висловив думку, що в компанії PwC у рамках конфлікту з НБУ більше шансів довести свою правоту.

«В аудитора більше можливостей довести свою правоту, тому що він робив застереження, що висновок базується на основі документів, які надає банк.

Виникає питання: якщо 99% корпоративного портфелю банку – це інсайдерські позики, як каже НБУ, то як НБУ міг видавати Приватбанку настільки значні обсяги рефінансування? Регулятор бачив проблеми, але не звертав на них увагу? Чому?

Нагляд НБУ з 2014 року працює в новому форматі, змінені процедури і т.д. Чому ж тоді не досягнуто згортання кредитного портфелю Приватбанку, якщо в ньому було так багато інсайдерських позик? Тут велике питання до регулятора і велика відповідальність регулятора», - зауважив Я. Колесник.

Контекст

20 липня НБУ виключив ТОВ "Прайсвотерхаускуперс (аудит)" з Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків. За даними НБУ, підставою для цього стало підтвердження аудитором «недостовірної інформації щодо фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ “Приватбанк”, зокрема, розміру кредитного ризику та регулятивного капіталу».

«Висновки ТОВ "Прайсвотерхаускуперс (аудит)" не відображали реальних ризиків роботи ПАТ КБ «Приватбанк», які стали причиною визнання банку неплатоспроможним, його націоналізації та суттєвих витрат держави на капіталізацію», - зауважували в НБУ.

Натомість аудиторська група PwC заявила, що має намір домагатися скасування рішення НБУ про виключення ТОВ "ПрайсвотерхаусКуперс (аудит)" з реєстру аудиторських фірм, уповноважених проводити аудиторські перевірки в банківській галузі.

"Ми вивчимо всі варіанти скасування цього рішення. Ми зберігаємо рішучість працювати на українському ринку", - йшлося в заяві PwC. – Ми неодноразово просили НБУ надати нам конкретні зауваження про якість аудиту. Ми також запитували докладні докази, які є НБУ і демонструють, що ця фінзвітність була недостовірною. НБУ досі не дав ніякої конкретики".

В аудиторському висновку PwC до звітності Приватбанку за 2015 рік зауважувалося наступне:

У звітності Приватбанку за 2016 рік, яку готував державний топ-менеджмент банку, станом на 19.12.2016 зафіксовано обсяг інсайдерських кредитів на рівні менше 6% корпоративного портфелю, тоді як керівники НБУ та вже екс-глава правління Приватбанку публічно неодноразово заявляли, що "інсайд" сягає 97-100%. Такі дані представники держави пояснювали тим, що міжнародні стандарти фінзвітності не охоплюють весь можливий діапазон операцій, які, по суті, є інсайдерськими.

Аудитор звітності Приватбанку за 2016 рік - компанія EY - ні підтвердила, ні спростувала наведені топ-менеджментом банку в звітності "інсайдерські" дані. «Ми не змогли отримати прийнятні аудиторські докази в достатньому обсязі щодо розкриття інформації про операції з пов’язаними особами за періо з 1 січня 2016 року до 19 грудня 2016 року (дата зміни акціонерів). Отже, ми не змогли визначити, чи є потреба в будь-яких коригуваннях розкриття інформації щодо операцій з повязаними особами», - йшлося у висновку аудиторів EY.

Разом з тим, фахівці з аудиту банків в неофіційних коментарях для Finbalance висловлювали думку, що державний топ-менеджмент Приватбанку мав можливість вказати у звітності більший обсяг "інсайду", якщо вважав, що відповідні позики дійсно видані для колишніх пов`язаних осіб банку. «МСФЗ все те саме вимагає, що і Нацбанк, - контроль і винагорода, - зазначив один зі співрозмовників Finbalance. – І навіть якщо ЗМІ пишуть про ті чи інші зв’язки, в т.ч. аудитор може зробити відповідну ремарку, якщо пахне смаженим».

Керівник аналітичного департамента інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій в коментарі для Finbalance теж озвучував думку, що навіть з урахуванням того, що річний звіт Приватбанку готувався за міжнародними стандартами фінзвітності, держменеджери Приватбанку «могли вказати все, що завгодно».  

«І повинні були вказати набагато більшу суму, якщо дійсно були в ній упевнені. Тим більше, що аудитор все одно зняв із себе відповідальність за складання/підтвердження тієї таблички. Відмовки, що табличка складалася попередниками, не витримує жодної критики. Звіт був підписаний новим менеджментом, і вони могли (і повинні були) як мінімум у тексті викласти своє бачення тих цифр.

Поки вони будуть готувати інші документи (якщо вони взагалі будуть здатні їх підготувати), колишні власники банку мають усі шанси через суди визнати сьогоднішній status quo»», - констатував О. Паращій.

Низка банкірів у коментарі для Finbalance підтверджувала думку Сергія Будкіна - керуючого партнера інвестиційної компанії FinPoint (входить у консорціум на чолі з Rothschild, який веде переговори з екс-власниками "Привату" щодо реструктуризації корпоративного портфелю) про широкі повноваження Нацбанку в частину визначення тих чи інших осіб інсайдерами того чи іншого банку.

Зокрема, голова правління банку "Південний" Алла Ванецьянц, вказуючи на важливість запобігання прихованому кредитуванню пов`язаних осіб, зауважувала, що система регулювання і контролю НБУ за цим "достатньо жорстка, власне, жорсткіша, ніж вимоги міжнародних стандартів".

При цьому заступник глави НБУ Дмитро Сологуб в інтерв`ю для Finbalance таким чином прокоментував зауваження банкірів щодо жорсткого контролю над інсайдерським кредитуванням: «Остання криза чітко показала, наскільки великим злом є пов’язане кредитування. Як тільки у власника банку з’являється сумнів, що банк може не втриматися, він відразу припиняє платити за пов’язаними кредитами, і банк «падає». Тут двох думок не може і бути».

Як писав Finbalance, Вікторія Страхова – вже колишній корпоративний секретар Приватбанку, яка на днях зі скандалом пішла із займаної посади (інтерпретації, чому так сталося, в сторін конфлікту та близьких до них осіб різняться) – висловила думку, що бізнес-модель Приватбанку перед націоналізацією певним чином нагадувала ісламський банкінг.

«При такому підході ставка була неринковою - взагалі-то було до лампочки яка - хоч 1%, дохід же виходив в інших місцях і в інший спосіб. А фондування було і по 19%. При цьому дійсно просіла економіка, «поребрик» поцупив частину території і бізнес не процвітав.

Новий нагляд [НБУ] в особі Олександра Писарука [екс-перший заступник глави НБУ] будував класичну жорстку модель банківського нагляду, куди [Коломойський] зі своїм «українським варіантом банкінга» не вписувався», - констатувала В. Страхова.

У грудні після націоналізації Приватбанку згаданий вже С. Будкін подібним чином описував власне бачення ситуації в Приватбанку:

«Якщо я правильно розумію, як було організовано те, що на побутовому рівні називалося групою «Приват», то це нагадувало щось на кшталт системи ісламського фінансування, при якій ви даєте гроші не в кредит, щоб отримувати відсотки, а даєте гроші комусь і після цього бере участь в отриманні прибутку.

Тобто фактично хтось приходив до банку з ідеєю, казав, що в нього, наприклад, є зв’язки та можливість відкрити зерновий термінал, й потрібні гроші. Йому давалися 100 млн дол, йому надавався фінансовий контролер і після цього прибуток частково йшла на обслуговування кредиту, а більша частина йшла двом бенефіціарним акціонерам – людині, яка прийшла з ідеєю, та людині, яка це профінансувала».

Додамо, що ще торік до націоналізації Приватбанк повідомляв у звітності, що в погашення частини інсайдерських кредитів його основні акціонери (І. Коломойський та Г. Боголюбов) до кінця червня передали у власність банку у формі вилученого забезпечення активи пов’язаних і третіх осіб справедливою вартістю близько 31,845 млрд грн. «Банк планує здавати в оренду значну частину цих активів їх колишнім власникам, оскільки деякі з цих активів є складовою більш великих підприємств», - констатував тоді Приватбанк.

Джерело Finbalance, знайоме з ситуацією в Приватбанку, вже після його націоналізації зазначало, що вартість активів на рівні 31,8 млрд грн підтверджувала не компанія PwC, а інші оцінщики, їх дані верифікував НБУ, перевіривши процес оцінки на предмет дотримання належних правил і коректності припущень. За інформацією джерела, із вказаної суми активи на 5,5 млрд грн згодом були виведені, а на баланс банку бралися ще інші активи. Зрештою аудитори EY («Ернст енд Янг») дійшли висновку, що активи на 16 млрд грн переоцінені, що й зумовило потребу в докапіталізації на 16 млрд грн для покриття уцінки основних засобів (про що офіційно заявляли в НБУ).

НБУ уточнював, що «обсяг капіталу для покриття уцінки основних засобів в 16 млрд грн може бути зменшений за рахунок розроблення і чіткої реалізації стратегії роботи з заставним майном банку та майном, прийнятим на баланс банку в якості погашення кредитної заборгованості» (цитата з офіційної заяви).