Банкір: помилки НБУ і Мінфіну під час націоналізації "Привату" можуть дорого коштувати

12.07.2017, 09:00

Finbalance публікує коментар-колонку відомого банкіра щодо ситуації довкола Приватбанку. Враховуючи політичну чутливість порушених питань, наш співрозмовник побажав лишитися інкогніто.

Питання націоналізації Приватбанку виникло ще в другій половині 2015 року – на початку 2016 року. Уже в той період розглядалися й прописувалися різні сценарії, у т.ч., наприклад, варіант лишити 25% акцій старим акціонерами, а решту 75% передати державі.

12 грудня 2016 року на досить високому рівні відбулася зустріч, де цей процес був розблокований і націоналізація фактично розпочалася. 12-16 грудня НБУ та Мінфін запропонували сценарій її проведення, а 17-21 грудня цей сценарій був реалізований.

У цьому процесі НБУ фактично був консультантом Міністерства фінансів, яке й прийняло Приватбанк на баланс.

Чи були в Мінфіні фахівці, які здатні коректно провести націоналізацію? Ні, не було і зараз немає. А тут потрібна сильна команда.

На жаль, НБУ та Мінфін не виробили належно узгодженого механізму націоналізації. Тому й виникали ситуації, коли навіть публічно Данилюк говорив одне, Гонтарева – інше, а в процесі переходу Приватбанку в держвласність постійно була потреба в швидкому прийнятті рішень – замість технічного виконання адекватно підготовленого плану.

Непорозуміння між НБУ та Міністерством фінансів створили правове поле, в якому Мінфін не до кінця усвідомлював, які ризики бере на себе. Як результат, саме Мінфін має найбільші проблеми з націоналізацією.

Це чітко унаочнює bail-in. Так, обрали правильний механізм, але він не до кінця коректно був використаний. Через це держава зараз має проблеми.

Ту 1 грн, яку Мінфін заплатив за Приватбанк, використавши кошти резервного фонду, слід було перерозподілити між минулими акціонерами та зробити їм відповідні виплати. А цих трансакцій не було. Що може давати підстави говорити, що минулим акціонерами нанесені збитки.

Можна також згадати, що тільки через три дні після рішення про націоналізацію держава сформувала наглядову раду, яка й призначила главою правління Олександра Шлапака. Тобто голови правління як такого на момент націоналізації не було.

До самого процесу націоналізації дуже багато запитань. Навіщо було задіювати Фонд гарантування та вводити тимчасову адміністрацію? Слід було робити зовсім по-іншому…

От була тимчасова адміністрація, а НБУ надав Приватбанку 15 млрд грн рефінансування… Це ж нонсенс! Ну як банк, який під Фондом гарантування, може отримати кредити НБУ?

Юридично – це все поза межами постанов НБУ.

Правильно було б витримати 30 днів у Фонді гарантування, а потім зробити Мінфін санатором, оголосити конкурс та заплатити 1 грн. Тоді б юридично ми не мали ніяких проблем. А оскільки це все відбулося за три дні, виникли всі юридичні ризики, які тільки могли виникнути.