Вибір у влади невеликий: або продовження співробітництва з МВФ, або дефолт, пише тижневик «Дзеркало тижня. Україна».
За даними джерел видання, пропозицій про запуск нової програми МВФ для України у Вашингтоні не підтримали. Адже в МВФ упевненості, що, не впоравшись із завданнями поточної програми, Київ виконуватиме нову швидше і якісніше. Нагадаємо: у рамках діючої програми, що передбачає виплату Україні 17,5 млрд дол., отримано лише 8,7 млрд.
Окрім 20 млрд дол виплат за державним і гарантованим державою валютним боргом у 2018-2020 роках, на плечі уряду також ляже виплата 5 млрд дол за боргами держкомпаній. Крім того, Україна втягнена в міжнародні суди з РФ щодо 3 млрд дол «боргу Януковича»; є ризик необхідності виплат «Нафтогазом» 2 млрд дол для «Газпрома»; 5 млрд дол для міноритаріїв «Укрнафти».
«Стокгольмський арбітраж з "Укрнафтою" наближається до розв`язки, слухання за позовом, поданим ще у червні 2015 р., відбудуться 19–26 лютого ц.р. [на днях міністр юстиції П. Петренко заявив про можливість перенесення слухань на осінь чи й кінець року, - ред.]. І чиновники Мін`юсту, схоже, роблять усе, щоб Україна його програла», - пише ДТ.
Раніше ЗМІ писали про переговори П. Порошенка та І. Коломойського, в рамках яких обговорювався, по суті, варіант «взаємозаліку» зобов’язань екс-власників Приватбанку перед цією фінустановою та зобов’язань держави перед міноритаріями «Укрнафти».
Рівень міжнародних резервів НБУ на сьогодні – 18,8 млрд дол. За оцінками МВФ, протистояти зовнішнім викликам ми зможемо, коли резерви будуть близько 30 млрд дол, констатує ДТ.
Як зазначається, середньострокові перспективи України щодо залучення зовнішніх позик не дуже райдужні. І навіть якщо ми не вилетимо з програми МВФ, то маємо розуміти, що вона закінчиться в першому кварталі 2019 р., і далі нам доведеться залучати кошти на зовнішніх ринках без підтримки Фонду. Що вимагатиме не готовності здійснювати реформи, а конкретних результатів цих реформ і стабільного зростання економіки.
«Розуміючи, що співробітництво з МФО і, зокрема, з Міжнародним валютним фондом насамперед вигідне Україні, влада глуха до вимог кредитора, список яких скоротився до приватизації, відкриття ринку землі, створення Антикорупційного суду і встановлення ринкової ціни на газ. Причому для наступного перегляду достатньо двох останніх. Влада все робить знехотя, на півсили, вважаючи перемогою прийняття законів, концепцій і програм, при цьому уникаючи їх імплементації та практичної реалізації.
Бажання діючих політиків зберегти корупційні потоки й схеми перевищує їхні політичні амбіції. Здається, ніхто із стовпових дворян і морських владик, готових узяти участь у передвиборних перегонах, не усвідомлює того, що, вигравши їх, він залишиться біля розбитого корита. Вибір у влади невеликий: або продовження співробітництва з МВФ, або дефолт», - пише ДТ.
Як зазначається, якщо створення Антикорупційного суду ніяких ризиків, окрім як для корупціонерів, не несе, то підвищення ціни на газ — це і політичний ризик, і економічний.
Торік субсидії від держави на оплату послуг ЖКГ одержувала половина українських сімей, і на відповідні виплати було витрачено з держбюджету понад 70 млрд грн. Мінсоцполітики розраховувало, що після підвищення мінімальної заробітної плати кількість одержувачів субсидій скоротиться, але вона, навпаки, зросла — плюс 200 тис. сімей з початку цього опалювального сезону. У держбюджеті-2018 на оплату субсидій передбачено 71 млрд грн. Якщо її підвищити на 18%, як передбачає формула "хаб+", то кількість домогосподарств, що претендують на субсидії, автоматично зросте, а якщо підвищити до ринкової ціни, то субсидії в країні одержуватимуть 90% сімей. Складний вибір, особливо в передвиборний рік.
«Людям, які бажають перемогти на президентських і парламентських виборах у 2019 р., саме час засукавши рукава працювати, усі сили витрачаючи на мінімізацію майбутніх ризиків. Інакше наступні після солодкої перемоги п`ять років їх сильно розчарують», - резюмує ДТ.