Антимонопольний комітет надав дозвіл білоруській компанії "Нафтобітумний завод" на придбання ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс", яке експлуатує ділянку нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрям", пише “БізнесЦензор”.
"Надано дозвіл виробничому унітарному підприємству "Нафтобітумний завод "(Білорусь) на придбання частки в статутному капіталі ТОВ "ПрикарпатЗахідтранс" (м. Рівне, Україна), що забезпечує перевищення 50% голосів у вищому органі управління товариства", - сказано в повідомленні.
"Нафтобітумний завод", який належить найбільшому приватному білоруському нафтотрейдерові "Інтерсервіс" бізнесмена Миколи Вороб’я, був в числі претендентів на покупку держпакета акцій енергогенеруючої компанії ПАТ "Центренерго", конкурс по якому був визнаний в грудні 2018 року таким, що не відбувся. Крім білоруської компанії, заявку на конкурс подало лише ТОВ "Укрдонінвест" Віталія Кропачева. Як пояснив глава Фонду держмайна Віталій Трубаров, подана ними документація не відповідала вимогам законодавства.
Як повідомлялося, власником швейцарської International Trading Partners AG, яка в лютому 2016 року купила "ПрикарпатЗахідтранс" у "Транснафти", зазначений громадянин Німеччини Анатолій Шеффер. За даними ЗМІ, він пов`язаний з оточенням Віктора Медведчука.
У кінці вересня 2017 року рада директорів "Роснефти" схвалила угоду про постачання на експорт для також належної Шеферу ITC Industry Trading Company SA (Швейцарія) дизпалива в загальній кількості від 30 млн до 50 млн тонн (від 3 млн до 5 млн тонн на рік в опціон постачальника).
Термін дії договору становить 10 років (з 1 січня 2018 роки) з можливістю поставки перехідних обсягів до 30 червня 2028 року включно. Ціна кожної поставки визначається за формулою, виходячи з ринкових котирувань дизельного палива.
Продажі палива з труби вже в самій Україні контролює група Proton Energy Ніссана Моїсеєва, який також пов`язаний з Медведчуком. Моїсеєв стверджує, що з Медведчуком у нього не ділові, а дружні стосунки.
"ПрикарпатЗахідтранс" експлуатує ділянку нафтопродуктопроводу "Самара-Західний напрям" протяжністю близько 1,1 тис. км, призначений для прокачування дизельного палива з Росії та Білорусі як для внутрішніх потреб України, так і для транзиту в Європу, зокрема, в Угорщину. Проектна потужність магістралі - 3,5 млн тонн на рік.
Прокачування нафтопродуктів з українського нафтородуктопроводу не провадилася впродовж двох років до моменту продажу в зв`язку з судовими розглядами в Україні щодо належності ділянки і продукту в трубі. Зокрема, ГПУ п`ять років зі змінним успіхом намагалася повернути нафтопродуктопровід державі, однак остаточно програла справу в 2016 році.