40-відсоткова інфляція: курсові помилки НБУ

Все про економіку та фінанси

У періоди загострення ситуації на валютному ринку в Нацбанку полюбляють згадувати, що хоча в Конституції і передбачено, що його основною функцією є забезпечення стабільності гривні, однак у профільному законі («Про Національний банк України») деталізується, що центробанк має виходити із «пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі».

Тобто посил такий: згідно з законодавством, ми відповідаємо, передусім, за стабільність цін, а курс – це парафія не тільки НБУ, але і, як мінімум, уряду.

Власне, так і справді є. Але разом з тим, по-перше, не слід забувати, що динаміка курсу – один з визначальних факторів впливу на ціни в Україні, а тому від відповідальності в будь-якому разі не відкараскатися. По-друге, акцент на одноосібній відповідальності за інфляцію – досить ризиковий (щоб не сказати неадекватний), враховуючи помірний вплив Нацбанку на ціни (він, безумовно, є, але далеко не «тотальний»). По-третє, що важливо, не можна недооцінювати вплив НБУ на курс, що чітко доводить застосування центробанком останнім часом адмінобмежень на ринку.

Вони, до честі Нацбанку, об’єктивно приносять результат з точки зору стабілізації ситуації (навіть коли валютні резерви досить обмежені, що не дозволяє активно проводити інтервенції на ринку). І це, безумовно, добре. Але питання в іншому. Чому маючи такі важелі, НБУ допустив не так давно стрибки курсу до майже 35 грн/дол. на міжбанку, наслідком чого було в т.ч. здорожчання «зеленого» на «чорному» ринку до 40 грн/дол?

Пам`ятаючи про таку валютну «висоту», ті ж таки імпортери сьогодні з надлишком закладають у вартість своїх товарів курс, який значно вищий від поточних ринкових котирувань (з огляду в т.ч. на ризик, що Кремлівський Навіжений в найближчі тижні може знову військово атакувати Україну, що загрожує черговою хвилею паніки на валютному ринку). Таке ось перестраховування від ризиків в т.ч. призводить до розкручування інфляційних процесів.

Коли ж інфляція в квітні-травні наблизиться до 40-відсоткової позначки (у т.ч. через сезонні фактори та підвищення тарифів), що тоді казатиме НБУ? Що виключно монетарними важелями ціни не вгамувати?.. А як же тоді законодавство, на яке на Інститутській люблять посилатися?..

Звичайно, фундаментальна передумова стрибка цін - накопичення в економіці дисбалансів у минулі роки, в т.ч. і перш за все за Януковича. Разом з тим у відомстві В. Гонтаревої мають визнати – з об’єктивними викликами на валютному ринку НБУ адекватно впоратися не зміг. Що в т.ч. розігріває інфляцію.

До речі, новопризначений в.о. заступника голови правління НБУ Дмитро Сологуб – авторитетний макроекономіст, який до цього працював у «Райффайзен Банку Аваль» - всередині лютого в складі експертної групи VoxUkraine констатував, що рішення НБУ про відмову від індикативного курсу хоча в стратегічному вимірі й було правильним, але в тактичному – несвоєчасним. «За умови правильного управління валютним курсом, знецінення гривні могло б бути не таким значними», - йшлося в огляді VoxUkraine…

Водночас для справедливості слід визнати, що НБУ в своїх діях не повністю вільний, що знижує ефективність його роботи. Йдеться не лише, скажімо, про залежність керівництва Нацбанку від політичної кон’юнктури, інтересів конкретних бізнес-груп у владі тощо, але й, зокрема, від позиції МВФ, який хоча в цілому дає більш ніж доречні рекомендації Україні, однак подекуди не враховує нашу специфіку. Що в т.ч. призводити до хитань: сьогодні в нас гнучкий курс, завтра – вимушено фактично фіксований, а післязавтра – хтозна-який він буде, як карта ляже…

Звичайно, заднім числом всі розумні й давати поради збоку значно легше. Проте ті, хто займають настільки відповідальні посади, мають запобігати повчанням «заднім числом» своїми розважливим та ефективними діями. Назвався грибом – лізь у кошик.